Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Дата розміщення новини: 2018-08-02

На балансі підприємства перебувають виробничі будівлі, значна кількість яких не використовується у господарській діяльності, втрачаючи свою корисність. Також на ці будівлі здійснюється нарахування амортизації. Чи має підприємство законні підстави на їхню консервацію?
Марина Вєтрова, м. Харків
 
Відповідає фахівець:
Ірина Саволюк
заступник директора Департаменту контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Держаудитслужби
 
 
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 № 1183 затверджено Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств (далі – Положення № 1183), яке визначає організаційні основи та встановлює єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних виробничих фондів підприємств (далі – основні фонди підприємств), обов'язкове для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а також засновані на державній власності, крім підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби.
Слід зазначити, що для інших підприємств Положення № 1183 має рекомендаційний характер.
Консервація основних фондів підприємств – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше ніж три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їхнього функціонування.
Основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням їхнє подальше використання у виробництві визнано тимчасово недоцільним.
Ініціатором щодо консервації основних фондів підприємств виступає само підприємство шляхом здійснення підготовки та подання до органу управління для узгодження пропозицій щодо консервації основних фондів, визначення терміну і конкретного джерела фінансування консервації з відповідним техніко-економічним обґрунтуванням необхідності проведення консервації та подання документів, перелік яких визначений в п. 11, 12 Положення № 1183.
Консервація, утримання та розконсервація основних фондів підприємства здійснюється згідно з проектом консервації, який повинен бути:
- затверджений органом, уповноваженим управляти його майном, для підприємств, заснованих на державній власності;
- затверджений власником (власниками) за погодженням з міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади (за галузевим принципом) – для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, або з Мінекономіки, якщо підприємство займається діяльністю, що стосується кількох галузей економіки;
- затверджений власником (власниками) – для решти підприємств.
Джерелами фінансування витрат на консервацію основних фондів підприємств та їхню розконсервацію можуть бути:
- власні кошти підприємств;
- кошти власників підприємств або інших юридичних осіб;
- кредити;
- кошти, передбачені для зазначених цілей у державному та місцевих бюджетах;
- суми амортизаційних відрахувань, які нараховуються на законсервовані основні фонди другої та третьої групи.
Якщо витрати на консервацію (розконсервацію) основних фондів підприємств пропонується фінансувати за рахунок коштів державного бюджету, то рішення про внесення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік приймає Кабінет Міністрів України під час розгляду проекту бюджету, а якщо джерелом фінансування є кошти місцевих бюджетів, то рішення про їхнє виділення приймає орган місцевого самоврядування або, у відповідних випадках, місцева державна адміністрація (п. 5 Положення № 1183).
Водночас слід зазначити, що під час консервації основні фонди підприємств приводяться до стану, який забезпечує збереження технологічного обладнання, будівель і споруд, а також безпеку технічного персоналу та населення, охорону довкілля.
Водночас використання законсервованих основних фондів протягом установленого терміну консервації забороняється.
Відповідальність за їхнє збереження несе керівник підприємства відповідно до законодавства.
Принагідно зазначаємо, що відповідно до абзацу 4 п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (зі змінами), нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
 
 

Державне підприємство, яке не здійснює діяльність в окремих сферах господарювання, має намір укласти договір на закупівлю палива (бензин А-95) на суму 100 тис. грн. Порадьте, чи може підприємство як замовник укласти договір без проведення процедури закупівлі (передбаченого Законом України "Про публічні закупівлі") у разі, якщо протягом року воно закуповувало лише дизельне паливо на загальну суму 300 тис. грн?
                                                                Дмитро Скоропис, м. Миколаїв

Відповідає фахівець:                         Олександр Виверець
                                              заступник начальника відділу контролю 
                                          фінансових установ Департаменту взаємодії 
                                     з правоохоронними органами Держаудитслужби  
              
 
Якщо державне підприємство є замовником, то відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015  № 922-VIII (далі – Закон)  воно  підпадає під дію цього Закону, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Частиною першою ст. 2 Закону передбачено, що цей Закон застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тис. грн, а робіт – на 1,5 млн грн.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону предмет закупівлі визначається замовником за порядком, встановленим Уповноваженим органом.
Порядок визначення предмету закупівлі затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749 (далі – Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.
Частиною сьомою ст. 2 Закону передбачено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Згідно з Єдиним закупівельним словником бензин має показник            09132000-3, а дизельне паливо – 09134200-9.
З огляду на викладене, зазначені товари за четвертою цифрою національного класифікатора України ДК 021:2015 є одним предметом закупівлі.
В такому разі укладання державним підприємством як замовником договору на закупівлю бензину на суму 100 тис. грн – за умови, що протягом року воно вже закуповувало дизельне паливо на суму 300 тисяч гривень – буде діленням предмету закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури закупівлі, що є порушенням ч. 7 ст. 2 Закону.