Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Порожній бюджет – через безгосподарність забудовників і чиновників

Дата розміщення новини: 2018-08-02

Замовники будівництва всілякими шляхами намагаються обійти закон, аби не сплачувати кошти на спорудження соціальних об’єктів, а місцева влада нерідко сприяє цьому
 
2011 року Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон № 3038) було передбачено обов’язок замовників будівництва, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту…
Водночас порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів встановлюється органами місцевого самоврядування.
Отже, зазначене мало б стати додатковим поштовхом (стимулом) для органів місцевого самоврядування для залучення потенційних замовників будівництва на свою територію.
З часу дії Закону № 3038 органи місцевого самоврядування скористалися своїм правом, що суттєво збільшило надходження до місцевих бюджетів. Разом з тим, стверджувати, що до розвитку територіальної інфраструктури залучено всіх замовників будівництва, на жаль, не доводиться.
Результати ревізій, проведених Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області впродовж 2016 – 2017 років та січня-травня 2018 року в органах місцевого самоврядування, свідчать, що практично при кожній такій ревізії, проведеній у плановому порядку, встановлено порушення, пов’язані з недоотриманням коштів пайової участі. Загалом за вказаний період у дев’яти місцевих бюджетах виявлено недоотримання від замовників коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів на суму понад 10,5 млн грн. Завдяки вжитим заходам вдалося усунути виявлені порушення шляхом надходження кошів до бюджетів на суму 2,6 млн грн.
Вивченням причин не укладання договорів про сплату пайової участі встановлено наступне.
Найчастіше недолугі керівники пояснюють свою неможливість укласти договір недоліками Закону № 3038. А саме: ст. 1, якою визначено, що замовник – фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву, та п.9 ст. 40, якою обмежено терміни укладання Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту – не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. Водночас пояснюють, що їм не було відомо про забудову на території ради, введення об’єкта в експлуатацію було несподіваним, а Закон № 3038 забороняє їм укладати угоди після введення об’єкта в експлуатацію.
Прикро і те, що судові органи, в окремих випадках, стають на сторону безгосподарності. Так, ревізією однієї з міських рад встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області визнано недійсним договір про сплату пайової участі на суму 328,0 тис. грн через порушення термінів його укладання, визначених ст. 40 Закону № 3038.
Водночас посадовці забувають про надані їм чинним законодавством важелі впливу на замовників будівництва.
Зокрема, ст. 40 Закону № 3038 зобов’язує замовників брати участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної й соціальної інфраструктури населеного пункту. Ця ж стаття визначає, що порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.
Крім того, органи місцевого самоврядування мають право вимагати від замовника будівництва укладення відповідного договору щодо пайової участі з моменту оголошення останнім наміру щодо забудови відповідної земельної ділянки.
А згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Тобто невиконання замовником будівництва обов’язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва не звільняє його від такого обов’язку, а ухилення замовника будівництва від укладання договору є порушенням припису до ст. 40 Закону № 3038.
Крім того, орган місцевого самоврядування може скористатися ст. 187 ГКУ, відповідно до якої договори, укладання яких є обов’язковим, можуть бути укладені у судовому порядку, якщо інша сторона відмовляється добровільно укласти договір про пайову участь.
Тобто, на нашу думку, керівники органів місцевого самоврядування, які дійсно вболівають за наповнення бюджету та розвиток громади, мають всі законодавчі підстави для вирішення у більшості випадків надуманої проблеми.
До речі, Єдиний державний реєстр судових рішень містить непоодинокі рішення, прийняті на користь органу місцевого самоврядування, що лише підтверджує народну мудрість: «Той хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причину…».
Тому питання наповнення місцевих бюджетів, зокрема за рахунок коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, і надалі перебуватиме на постійному контролі в Управлінні Західного офісу Держаудитслужби.
 
 
 
Роман Снігур,
заступник начальника управління – начальник
відділу контролю органів влади, оборони,
правоохоронних органів та місцевих бюджетів
Управління Західного офісу Держаудитслужби
в Тернопільській області