Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Як витрачаються кошти на український спорт

Дата розміщення новини: 2018-06-15

Чи варто обурюватися невдалими виступами наших спортсменів на Олімпійских іграх, якщо бюджетні мільйони, виділені на спорт, щезають…
 
Для будь-якої країни фізкультура та спорт мають велике стратегічне значення. Це й імідж країни на світовій арені, й здорове та всебічно розвинуте підростаюче покоління. І, звісно ж, держава має турбуватися про спорт, всіляко сприяючи його розвитку.
Для досягнення спортивних результатів держава за останні чотири роки виділила Міністерству молоді та спорту України (це своєрідний посередник і регулятор між державою та спортсменами, далі – Міністерство) понад чотири мільярди гривень. Зокрема, протягом 2014 – 2017 років гроші були виділені на розвиток фізичної культури, спорту вищих досягнень(це термін???), розвитку спорту інвалідів та їхньої фізкультурно-спортивної реабілітації, підготовки та участі національних збірних команд в Олімпійських, Юнацьких Олімпійських, Всесвітніх та Європейських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх.
Як засвідчили результати аудиту, здебільшого Мінмолодьспорту кошти направляло на виконання поставлених завдань. Але…! Водночас виявлено чимало порушень у фінансуванні, які, відповідно, стають серйозною перешкодою розвитку спорту в нашій країні.
Зокрема, Міністерство замість зосередження уваги на підтримці обдарованої молоді резервного спортушляхом залучення їх до спортивних заходів підтримує виключно тренерів та спортсменів основного складу національних збірних команд з олімпійських та неолімпійських видів спорту.
Наприклад, плановий показник участі в навчально-тренувальних зборах спортсменів резервного спорту – 268 чоловік, але фактично залучено до навчально-тренувальних зборів – 107, тобто у два с половиною рази менше. Це що ж виходить: замість молоді у нас тренують… тренерів?
Окрім наведених, дослідженням виявлено низку інших порушень при використанні бюджетних коштів, які негативно впливають на спортивні досягнення.
Попри наявність в Україні спортсменів не гірших ніж в інших країнах стан українського спорту перебуває у незавидному стані. Й одна із причин того – відсутність упродовж 2014 – 2016 років загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту, яка б окреслювала чіткі завдання, їхніх виконавців, джерела та обсяги необхідних коштів. Як можна системно розвивати спорт, не маючи навіть програми дій?
На жаль, виділених з держбюджету грошей не вистачає на забезпечення повним обсягом потреб 152 олімпійських та неолімпійських видів спорту. Й неабиякою допомогою тут може стати залучення спонсорів. Це і для спорту великий плюс, і зменшило б навантаження на державний бюджет. Особливо значні спонсорські інвестиції потрібні для покращення спортивної інфраструктури, яка перебуває у занедбаному стані. Та Мінмолодьспорту майже нічого не зробило для законодавчого врегулювання питання меценатства в спорті як додаткового джерела надходження коштів.
Саме через брак сучасної спортивної інфраструктури, застарілість існуючих спортивних баз численні навчально-тренувальні збори (далі – НТЗ) наші спортсмени проводять за кордоном, на що витрачається набагато більше коштів, ніж на тренування спортсменів на Батьківщині.
Лише 2017 року на збори з легкої атлетики за кордоном витрачено близько 11 млн грн – це понад половина витрат, розрахованих на НТЗ для всіх видів спорту.
Іншим суттєвим гальмом для розвитку спорту є існуюча в Міністерстві система управління бюджетними коштами. Зокрема, розподіл 1,3 млрд грн на проведення спортивних заходів здійснювався Мінмолодьспорту без належних обґрунтувань – як у дитячій пісеньці: тому – дам, цьому – не дам.
Наприклад, за 10-ма видами спорту – легка атлетика, баскетбол, стрільба кульова, бокс, кінний спорт тощо – 15 мільйонів бюджетних асигнувань виділялись на спортивні заходи без визначення місця їх проведення(!).
В іншому випадку Міністерство на українські та на закордонні збори спортсменів раптом вирішило витратити на 25,8 млн грн більше ніж визначено паспортами бюджетних програм.
Ще однією важливою перешкодою для розвитку вітчизняного спорту є те, що Мінмолодьспорту ігнорує власні нормативні акти – або вони відсутні взагалі.
Прикладом цього є зменшення Міністерством 2017 року порівняно з попереднім періодом на 35 % обсягів бюджетних асигнувань, виділених на підготовку спортсменів зимових видів спорту (з лижних гонок, санного спорту, фігурного катання, шорт-треку). І це при тому, що Україна у лютому 2017 року подала заявки на участь у зимових Олімпійських іграх у Пхьончхані 2018 року.
На заваді ефективного використання бюджетних коштів стала відсутність у Мінмолодьспорту чітких критеріїв для визначення спортсменів, які беруть участь у спортивних заходах з підготовки до Олімпійських ігор.
Наприклад, лише на участь спортсменів у НТЗ з підготовки до літніх Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро 2016 року, які надалі не брали участі в цих іграх, витрачено коштів державного бюджету на суму понад 2,5 млн грн.
Проведеним аудитом встановлено факти поставки спортивного обладнання, інвентарю вже після проведення спортивного заходу, до якого закуповувалося це обладнання.
Тобто постійна практика затягування процедур закупівель спортивного обладнання та інвентарю не лише не сприяє своєчасній організації поточного навчально-тренувального процесу, а й призводить до незабезпечення необхідним інвентарем спортсменів національної збірної команди під час їхньої підготовки й участі в Олімпійський іграх та інших спортивних заходах.
За приклад можна навести договір на придбання трьох пар зимових саней та сталевих полозів для них з метою підготовки та участі національної збірної команди України у ХХІІІ зимових Олімпійських іграх 2018 року. Отже – договір укладено лише 01.11.2017, поставлено за документами – 21.12.2017, отримано директором школи – 05.02.2018, тоді як Олімпійські ігри розпочалися 09.02.2018. За три дні до початку Олімпіади! Чи можна за такий час встигнути підготуватися? Аналогічно здійснюється все забезпечення до різних видів заходів.
Крім того, переможцями тендерних процедур ставали суб’єкти господарювання, діяльність яких була далекою від спортивної галузі.
Наприклад, переможцем торгів на постачання сноуборду для паралельного слалому на суму 0,3 млн грн обрано ТОВ «АЛЬФА АЛЕКС», видами діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом, електромонтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням тощо. А сноуборди вони, мабуть, в підсобках майструють?
Також аудитом встановлено факти придбання спортивного спорядження без визначення їх технічних характеристик. Зокрема, у такий спосіб придбано патрони для стрільби на суму 10,3 млн грн, з яких набої на 7,8 млн грн списані за відсутності документів, підтверджуючих факт їх використання. А ми обурюємося, що наші біатлоністи на Олімпіаді в мішені не попадали?
Байдуже ставлення Міністерства до питання оснащення необхідним обладнанням та інвентарем спортсменів підтверджується відсутністю суцільної інвентаризації спортивного спорядження на загальну суму 83,4 млн грн. Також під час проведення зустрічних звірок лише у частини зберігачів майна виявлено нестачу спортивного інвентарю на суму 0,1 млн грн.
Низку проблемних питань виявлено щодо утримання штатів національних збірних команд з олімпійських та неолімпійських видів спорту, а саме: наразі не унормовано граничну чисельність штатної команди, а деякі посади, визначені у штатному розписі як «тренер-лікар», «тренер-масажист», «тренер-механік», «тренер-реабілітолог», не узгоджуються із Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327).
Також аудитом встановлено, що умови контракту (де, окрім іншого, чітко виписана середньомісячна заробітна плата спортсмена чи тренера) ані спортсменами, ані їхніми тренерами не виконуються і Міністерством не контролюються.
Наприклад, до звітів про виконання паспорта бюджетної програми за КПКВК 3401220 Міністерством внесено інформацію про недотримання спортсменами штатної команди національних збірних умови контракту щодо досягнення спортивних результатів на основних змаганнях. Водночас такі спортсмени отримували додаткові виплати у вигляді надбавок та премій.
Іншим проблемним питанням є сфера спортивної медицини в установах, підпорядкованих Міністерству – там займаються діяльністю, яка, м’яко кажучи, не узгоджена з чинним законодавством у сфері охорони здоров’я. Наприклад, у деяких установах працівники, що надають медичну допомогу, не мають відповідної освіти та не атестовані. Проте посадові оклади встановлено у штатних розписах за максимальними тарифними розрядами, що фактично є навантаженням на державний бюджет. Лише 2017 року на таку різницю у посадових окладах витрачено понад 1,0 млн грн.
Безлад і порушення у спортивній медицині підтверджує і такий факт: на посаді масажистів працюють особи, які мають лише документи про проходження курсів масажу – без отримання відповідної вищої профільної освіти. Наприклад, посаду масажиста обіймає людина з юридичною освітою та посвідченням про проходження курсів масажу.
Уже більше ніж два роки триває експеримент щодо надання деяким спортивним федераціям (легкої атлетики, баскетболу, хокею, стрибків у воду) бюджетних коштів для організації та проведення ними спортивних заходів. Проте на проведення тренувань та змагань вони не витрачали належними обсягами власних коштів, як це передбачено договорами, укладеними з Мінмолодьспорту – найперше це стосується хокею.
Водночас ці федерації допускають порушення бюджетного законодавства – спортивний інвентар, медикаменти, заявлені на спортивні заходи, фактично закуплялися вже після їх проведення (хокей). Також за рахунок бюджетних коштів оплачували участь у спортивних заходах спортсменів, які не є членами національної збірної команди (хокей, баскетбол). Але, незважаючи на ці грубі порушення, Міністерство не тільки не розриває укладені договори з федераціями, які порушили взяті зобов’язання, а й надалі надає їм бюджетні кошти.
Відсутність у Міністерстві належного внутрішнього контролю призвело до:
- необґрунтованих виплат зарплат на загальну суму 2,9 млн грн;
- зайвого отримання бюджетних коштів на суму 4,4 млн грн;
- безконтрольного списання товарно-матеріальних цінностей для спортивних заходів на суму 0,5 млн грн.
За результатами проведеного аудиту з метою забезпечення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів Мінмолодьспорту надано відповідні пропозиції
Підсумовуючи результати проведеного у спортивному відомстві аудиту, стає зрозумілим, чому наші спортсмени фактично провалили недавню зимову Олімпіаду – такого невдалого виступу Україна ще не знала). Чотири мільярди гривень держава витратила на спорт, а результат – гіркі сльози відчаю на Олімпійських іграх. Також уже не дуже дивує той кричущий факт, що сани для міжнародних змагань наші бобслеїсти виготовляють з підручних матеріалів у власному гаражі. А де ж вони візьмуть професійний інвентар, якщо гроші, виділені на їх закупівлю, осідають невідомо де?
Якщо ситуація в Міністерстві молоді та спорту України не зміниться та не буде ладу в фінансових питаннях цього відомства, то з держави, успішної на Олімпійських іграх, ми перетворимося на світового аутсайдера, а талановитій спортивній молоді ніде буде тренуватися та розвиватися.
 
 
Юлія Прохорова,
начальник відділу державного
фінансового аудиту в галузі освіти
Департаменту контролю в галузі освіти,
науки, спорту та інформації
Держаудитслужби