Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Чи буде у нас розвинене рибне господарство?

Дата розміщення новини: 2018-06-15

Рибне господарство – важлива галузь народного господарства, яка відіграє вагому роль у забезпеченні населення продовольством.

На початку 90-х років Україна посідала провідні позиції з вилову водних біоресурсів. 1991 року Україна видобувала 1,1 млн тонн риби, мала 238 суден океанічного промислу, з яких 40 % були судна-заводи, які не лише виловлювали рибу, а й ще переробляли її на рибну продукцію. 1991 року імпорт морепродуктів і риби у продуктовому кошику українця становив всього 10 % для різноманіття, а українці тоді споживали 24 кг риби на рік.

На сьогодні «умовно» українських океанічних суден залишилося п’ять, чотири з яких працюють під прапором Нової Зеландії. Ще одне судно здається в оренду для лову криля в Антарктиці.

За останні 10 років обсяги вилову водних біоресурсів у водах України (без урахування даних на тимчасово окупованій території АР Крим) мали тенденцію до збільшення від 64,7 тис. тонн 2007 року до майже 81,1 тис. тонн 2016 року.

Збільшення обсягів протягом 2015 – 2016 років відбулося завдяки збільшенню обсягів вилову бичків в Азовському морі.

З розрахунку споживання такої групи продуктів на душу населення найвищий показник за 2007 – 2016 роки зафіксовано 2008 року (17,5 кг на душу населення).

Найкритичніше значення фонду споживання зафіксовано 2015 року з показником 367,2 тис. тонн, або 8,6 кг на душу населення.

Це, звісно, всього-на-всього суха статистика. Для прикладу варто навести ситуацію з вилученням судака звичайного у прісних водоймах України.
2016 року при задекларованому його вилученні обсягом 913 тонн експорт судака
у перерахунку на сирець за цей же рік становив 3183 тонни.

Тобто обсяги експорту перевищують офіційні числа вилучення удвічі-утричі. Якщо ще додати і внутрішнє споживання, припустімо, обсягом одну тисячу тонн, то обсяги реального вилучення судака звичайного перевищують офіційні обсяги та загальний допустимий вилов учетверо. Чи довго чекати катастрофи від такого господарювання − невідомо.

Щодо інших видів риб, то перекручування реальних чисел може відбуватись в обох напрямах – як у бік зменшення реального вилучення (щодо більшості цінних промислових видів), так і в бік зменшення (аби штучно знизити частку малоцінного виду в структурі системи).

І саме такі цифри щодо обсягів вилучення використовують науковці у своїх моделях для оцінки стану запасів. Унаслідок варто піддати сумніву подані ними обґрунтування щодо визначення лімітів та прогнозів спеціального використання водних біоресурсів.

Тут вже можна говорити про те, що насправді питання забезпечення населення рибопродукцією не стоїть так гостро, і реальний рівень споживання риби, коли взяти до уваги ще й «сірі» схеми імпорту, напевно, щонайменше десь у 1,5 раза перевищує «сумнозвісні» статистичні 8 – 9 кг на душу населення на рік, тобто реально відповідає польським і німецьким показникам та набагато (у рази) перевищує рівень споживання у решті країн Центральної Європи.

Така ситуація рано чи пізно може призвести до катастрофи (якщо не брати до уваги питання сплати податків та відшкодування вартості водних біоресурсів до держбюджету). Відповідальним за це є Державне агентство рибного господарства України (далі – Держрибагентство), але наразі воно фактично не знає реальної ситуації з обсягами вилучення, ступенем та напрямами використання водних біоресурсів, що вилучаються у водоймах України.

Тобто проблем у цій галузі більш ніж достатньо і підтвердженням тому є проведений наприкінці 2017 року державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм Державним агентством рибного господарства України за 2014 – 2017 роки.

Результати аудиту засвідчили неефективну реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, а причини, що призвели до такої ситуації, переважно мають сталий характер, оскільки були виявлені під час проведення аналогічних аудитів 2008 та
2012 років.

Сумно констатувати, але, незважаючи на низку наданих за результатами проведених аудитів рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності реалізації відповідної політики, вони досі є невиконаними.

Цьогорічний аудит у Держрибагентстві засвідчив, що у досліджуваному періоді останнім використано на своє утримання та, відповідно, на реалізацію своїх функцій і завдань близько 310 млн грн, або майже 100 відсотків від запланованого.

Водночас фактично, через брак відповідних регламентів і порядків, Держрибагентство не має змоги реалізувати повною мірою покладені на нього функції і завдання, а схожість окремих функцій з іншими органами державної влади призводить до недотримання принципу ефективності та результативності, адже відповідно до бюджетного законодавства бюджетній установі виділяються кошти на виконання нею усіх функцій.

Однією з найважливіших складових розвитку рибної галузі України, збільшення вилову та поліпшення якісних показників виробленої продукції є своєчасне проведення заходів із відтворення водних біоресурсів, що є одним із основних завдань Держрибагентства та на реалізацію яких впродовж 2014 –
2016 років бюджетні кошти не виділялися. Однак за наявного 2017 року фінансування на зазначені цілі розміром 40 млн грн Держрибагентство не спромоглося їх використати та повернуло до державного бюджету.

Участь Держрибагентства в міжнародних організаціях з регулювання рибальства також не забезпечує задоволення економічних інтересів держави та населення. Україна, відповідно до членства в Організації з рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану (НАФО), має квоту на вилов морського окуня обсягом 150 тонн на рік. Але за період з 2006 до 2017 року не виловила жодної тонни цієї риби, хоча членство у такій організації коштує серйозні котшти – в середньому понад 0,7 млн грн щороку. І це піддає сумніву ефективність їх використання.

Аналогічно за участь у Комісії зі збереженняч морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР) Держрибагентство протягом 2014 – 2016 років спрямувало майже 4,0 млн грн бюджетних коштів та надало на безоплатній основі
восьми приватним суб’єктам господарювання право здійснювати промисел водних біоресурсів у південній частині Тихого та Атлантичного океанів. Такі суб’єкти добули 35,9 тис. тонн водних біоресурсів та майже весь їхній обсяг реалізовували на ринках інших країн (країни Південної Америки).

Не сприяла ефективній реалізації державної політики незадовільна матеріально-технічна база рибоохоронних патрулів та низький рівень фінансової дисципліни.

Держрибагентство та його територіальні підрозділи не дотримуються вимог постанов Кабінету Міністрів України:

  • від 26.12.2011 №1399 «Про встановлення ліміту легкових автомобілів, що обслуговують органи виконавчої влади»;
  • від 11.10.2016 №710 «Про ефективне використання державних коштів» у частині використання понадлімітного автотранспорту.

Внаслідок лише центральним апаратом використано на утримання понадлімітного автотранспорту майже 239 тис. грн бюджетних коштів.

Зношеність та несправність рухомого майна окремих територіальних підрозділів Держрибагентства (автомобілі, човни тощо) позбавляє їх можливості ефективно та дієво проводити рибоохоронні заходи.

Про низький рівень фінансової дисципліни у Держрибагентстві свідчать факт нецільового використання центральним апаратом коштів державного бюджету на суму майже 384 тис. грн та затвердження видатків окремим територіальним органам в обсягах, не зумовлених потребою.

Вкрай незадовільна ситуація зі стягненням до місцевих бюджетів збитків, заподіяних рибному господарству суб'єктами господарювання та громадянами, через порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. За розрахунками Держрибагентства у дослідженому періоді сума таких збитків становила понад 240 млн грн, із яких залишаються невідшкодованими понад 233 млн грн, або майже 97 відсотків.

Причиною цього є те, що органи рибоохорони не є учасниками судового процесу розгляду адміністративних проваджень та позбавлені можливості здійснювати контроль за правильним і своєчасним виконанням рішень судів про накладення адміністративного стягнення, зокрема про заподіяння збитків рибному господарству, та здійснювати їх оскарження.

Хотілося б зауважити, що такий низький відсоток відшкодування заподіяних збитків прослідковується більше ніж 10 років.

Так, за порушення правил добування і реалізації водних живих ресурсів протягом 2005 – 2011 років, органами рибоохорони було нараховано близько 187 млн грн, з яких фактично було відшкодовано близько 6,0 млн грн (3,2 % від нарахованого). Внаслідок державним бюджетом (розрахунково) недоотримано 181 млн грн.

Цікавим є і той факт, що переважна частина публікацій про діяльність рибоохоронних патрулів полягає у констатації факту затримання порушників, визначення розміру завданої шкоди тощо. Тому, чи можна вважати ефективною роботу рибоохоронних патрулів за умови, що рівень відшкодування заподіяних збитків від незаконної діяльності у цій сфері за останні 10 років не перевищував чотирьох відсотків, – питання риторичне…

Окрім зазначеного ще можна сказати, що розміри штрафів за порушення правил рибальства, розміри такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення водних біоресурсів, та розміри збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів не переглядалися і на сьогодні є застарілими.

Водночас, у разі підвищення розмірів штрафів хоча б на рівень інфляції, додаткові надходження до державного бюджету лише за 2015 – 2017 роки (розрахунково) могли б становити понад 19 млн грн.

Неузгодженість окремих норм чинного законодавства щодо порядку нарахування та сплати збору за спеціальне використання водних біоресурсів при здійсненні промислового, любительського та спортивного рибальства позбавило можливості забезпечити додаткові надходження до бюджетів різних рівнів на суму (розрахунково) 16 млн грн за період протягом 2014 – 2017 років.

У журналі «Фінансовий контроль» № 9 (140) за вересень 2017 року була опублікована перша стаття за останні роки на тематику рибного господарства України, а саме – «Чому нема риби у ДП… «Укрриба»?

Стаття була присвячена результатам проведеного у ІІ кварталі 2017 року державного фінансового аудиту діяльності ДП «Укрриба».

Також минулого року Держаудитслужба перевірила «Червонооскільське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» (Харківська обл.) та «Державне підприємство «Сервіс», які перебувають у віданні Держрибагентства.

Варто зазначати, що Червонооскільське ДВСРП було створене у 60-х роках ХХ століття як Червонооскільський рибгосп, яке за радянських часів насичувало споживчий ринок рибною продукцією Харківську, Луганську, Сумську та Донецькі області.

Основною спеціалізацією Червонооскільського ДВСРП є прісноводне рибництво. Однак протягом 2014 – 2017 років, як засвідчив проведений аудит підприємства, фактична діяльність підприємства полягала в наданні в оренду майна. Значні обсяги кредиторської заборгованості стали наслідком арешту рахунків підприємства.

Виробничі потужності та інше майно підприємства перебувають у неробочому стані, ремонт та відновлення яких є економічно недоцільним (див.фото).

Попри критичний фінансовий стан підприємства та неодноразові звернення до органу управління, останній так і не прийняв ефективних управлінських рішень щодо виведення підприємства з критичного стану.

Аналогічна ситуація склалася з ДП «Сервіс», яке 2014 року перереєструвалося з території АР Крим на материкову частину та зареєстроване у м. Києві.

Проведеною 2017 року ревізією ДП «Сервіс» встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат на суму понад 2 млн грн. Зважаючи на те, що переважна частина документів залишилися на окупованій території АР Крим, контрольним заходом не вдалося підтвердити чи спростувати окремі господарські операції, зокрема щодо ремонту суден на суму понад
16 млн грн.

Фактична діяльність ДП «Сервіс» протягом 2014 – 2017 років полягала в наданні суден в оренду.

Загалом у сфері управління Держрибагентства перебуває 37 державних підприємств, з яких лише 16 подають фінансову звітність про свої показники фінансово-господарської діяльності. Решта не здійснює своєї діяльності та/або тривалий час перебуває у стадії ліквідації.

Тобто ефективність управління об’єктами державної власності у сфері рибного господарства доволі низька.

Не менш цікавим є те, що влітку 2016 року Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, завітавши до Національного університету біоресурсів і природокористування України з нагоди чергового ювілею навчального закладу, також зазначив, що наша рибна галузь перебуває у повному занепаді.

Можемо припустити, що такий стан справ викликаний недооцінкою рибної галузі як одного з елементів продовольчої безпеки нашої держави та плинністю керівних кадрів в аграрних відомствах, які відповідають за формування та реалізацію політики у сфері рибного господарства.

Водночас, зважаючи на результати державного фінансового аудиту, розуміючи потребу якнайшвидших змін у галузі задля підвищення ефективності використання бюджетних коштів та реалізації державної політики у сфері рибного господарства, Держаудитслужба надала на рівні Кабінету Міністрів України низку рекомендацій, зокрема нормативно-правового характеру.

Маємо надію, що найближчим часом рибній галузі буде приділена належна увага і рибна галузь буде не менш успішною за бджільництво, яке вельми розвинене на сьогодні у нашому сільському господарстві, посідаючи лідируючі позиції з експорту меду в Європі та світі.

 

Сергій Панарін,

заступник директора департаменту – начальник відділу інспектування в аграрній галузі, екології та природокористування Департаменту контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Держаудитслужби