Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Дата розміщення новини: 2020-12-07

Чи повинен орган управління затверджувати облікову політику підприємства?
Володимир Харец, м. Сміла


Відповідає фахівець                       Олександра САМОХАТНЯ

заступник начальника відділу державного фінансового аудиту 
в галузі транспортно-промислового комплексу
 Департаменту контролю у галузі промисловості, 
енергетики, транспорту та фінансових послуг
 Держаудитслужби

Частиною п’ятою ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику.
Водночас облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається в розпорядчому документі, що приймається підприємством і погоджується органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. У розпорядчому документі про облікову політику має бути встановлено методи оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більше ніж один їх варіант. Облікова політика визначається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа не включають.
Разом із тим розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає застосування, зокрема:
методів оцінки вибуття запасів;
періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
порядку обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
методів амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, довгострокових біологічних активів та нематеріальних активів;
вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
методу обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);
переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
сегментів діяльності, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;
переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;
дати визначення придбаних урезультаті систематичних операцій фінансових активів;
окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.