Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Світові моделі організації бюджетного контролю

Дата розміщення новини: 2020-12-07

Фаховий виклад про наявні у світі моделі контролю за витрачанням бюджетних коштів та види контролюючих систем 

На сучасному етапі розвитку економіки, соціальної сфери та суспільства загалом будь-якої країни світу одним із ключових питань, яке потребує негайного вирішення, є удосконалення механізмів державного фінансового контролю.
Відтак, інтеграція України до європейського та світового політико-економічного простору вимагає від нашої держави створення ефективної системи бюджетного контролю. 
Наразі актуальним для нашої держави є вивчення та використання досвіду різних країн світу, оскільки міжнародна практика має напрацьовані механізму, що дає змогу, у свою чергу, вибрати таку його модель, яка враховує специфіку національної економіки та менталітет ринкових відносин країни. 

Градація країн за організацією бюджетного контролю

Зауважимо, що на сьогодні у світі немає єдиного підходу до проблем організації бюджетного контролю. 
Організаційна будова вищих органів фінансового контролю вирішується по-різному в кожній із країн, однак, виходячи з їх історичного розвитку та впливів політичних систем, можна визначити певні загальні риси.
Кожна країна має свою історію, цінності та політичну систему.                        
Сучасні дослідники виокремлюють різні групи країн, серед яких інтерес становлять три групи: 
 англомовні країни; 
 країни континентальної Європи; 
 латиноамериканські країни. 
Кожна група об’єднана за певними загальними підходами до побудови системи аудиту, які історично складалися в країнах цієї групи. 
Тому розглянемо світові моделі організації бюджетного контролю трохи ширше та відобразимо схематично (рисунок). 

Варіанти моделей організації бюджетного контролю

Так, з урахуванням історичного розвитку, виокремлюють такі найбільші                   моделі організації державного контролю.

Наполеонівська, або латинська, модель – її сутність полягає                         у визначенні відповідності прийнятих виконавчою владою і підзвітними              їй організаціями рішень законам та інструкціям (Франція, Бельгія, Португалія, латиноамериканські країни, країни Африки, що були французькими                          та португальськими колоніями).
Для цієї моделі характерні судова система побудови державного аудиту та організація централізованої функції внутрішнього аудиту, водночас більшість профільних міністерств, за винятком порівняно невеликих, мають власних внутрішніх аудиторів, підпорядкованих керівникам цих міністерств. 
Кожне міністерство також має фінансового контролера,                           який вважається одним із учасників бюджетного регулювання, проводить попередній аудит, тим самим сприяючи розумінню змісту й механізмів витрачання державних коштів.

Вестмінстерська модель керується гласністю як основним принципом роботи (Великобританія, Канада, Ісландія). 
Цій моделі властиве те, що вищий орган фінансового контролю проводить аудит витрачання затверджених парламентом коштів, повідомляє результати перевірки і направляє щорічні звіти до законодавчого органу, не будучи при цьому його частиною. Орган не може надавати рекомендації безпосередньо виконавцю, а працює безпосередньо зі спеціальним комітетом, що часто називається комітетом з державних (публічних) рахунків. Орган очолюється одним керівником, який зазвичай обіймає посаду генерального аудитора і має повноваження доповідати у парламенті, використовуючи для підготовки доповідей великий штат професійних аудиторів. Основна увага у звітах приділяється ефективності, доцільності та раціональності.

Колегіальна модель є наближеною до вестмінстерської (Індонезія, Південна Корея, Японія, Китай, Індія, Пакистан). 
Згідно з цією моделлю вищий орган фінансового контролю є частиною системи парламенту, працює незалежно й доповідає парламентському комітету, що уповноважений розглядати його справи. Водночас цей орган очолюється головою, який і є генеральним контролером, а члени органу ухвалюють рішення на основі консенсусу.

Різновиди організації органів контролю

На прикладі країн Європейського Співтовариства умовно можна виокремити три типи організації органів контролю: 
аудиторські суди (трибунал) або судові органи, що є складовими судової системи країни (Франція, Бельгія, Люксембург, Іспанія, Італія, Греція, Португалія). Ці суди конституційно існують нарівні з іншими судами. Так, Суд рахунків Італійської Республіки є незалежним органом (не залежить ні від уряду, ні від парламенту), і під час виконання юридичних функцій частково виконує функції суду;
колегіальні органи, що не виконують судових функцій (Нідерланди, Німеччина, Польща). Такі органи є нейтральними авторитетними колегіальними органами з експертизи фінансових операцій та адміністративних рішень; 
незалежні контрольні управління, які очолює генеральний контролер, (Великобританія, Ірландія, Данія). У цих країнах діє модель контролюючого управління, що не виконує судових функцій, вищі органи фінансового контролю очолює генеральний контролер. 

Види контролюючих систем

Крім того, можна виокремити організаційні види контролюючих систем за особливостями побудови правових систем зарубіжних країн: 
адміністративна модель (наприклад, США, Канада, Австралія, Ізраїль, Малайзія, Таїланд). У цих країнах із метою здійснення контролю створені ієрархічно організовані структури під керівництвом президента чи генерального аудитора; 
модель у формі рахункових палат (наприклад, Франція, Італія, Німеччина). Такі органи контролю здійснюють контроль за виконанням бюджету та дотриманням фінансово-бюджетної дисципліни від імені парламенту; 
контрольні управління у складі уряду (наприклад, Швеція, Фінляндія). Ці органи виконують обстеження та відповідальні перед своїм урядом.
Отже, запозичення найдієвіших методів та форм ведення бюджетного контролю з інших країн у контексті історичних особливостей та національних інтересів дасть змогу повною мірою побудувати в Україні ефективну систему бюджетного контролю. 

Наталія Потапчук,
головний державний аудитор
Відділу внутрішнього аудиту
Держаудитслужби