Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Озброюємося корисним досвідом румунських аудиторів

Дата розміщення новини: 2020-01-27

 

Ефективні напрацювання дієвої системи фінансового контролю  Румунії можуть стати у нагоді вітчизняній Держаудитслужбі, що перебуває в стадії реформування

Дієвий фінансовий контроль будь-якої країни є не лише інструментом гарантії прозорості, підзвітності та якості діяльності державних органів, а й дієвим механізмом для забезпечення фінансової стабільності та безпеки країни, досягнення стратегічних цілей держави, ефективності державної політики, підвищення рівня життя населення.
Ставши 2007 року членом Європейського Союзу та потребуючи виконання взятих зобов'язань у сфері аудиту, Румунія створила Державну аудиторську службу – Audit Authority (далі – Орган аудиту, АА), метою діяльності якої є аудит коштів ЄС, наданих Румунії через програми, структурні фонди, фонди співробітництва, Європейський фонд гарантування сільського господарства, Європейський фонд рибальства, а також коштів, що були надані в передприєднальний до ЄС період. 
Audit Authority забезпечує проведення аудиту коштів, наданих Румунії Європейським Союзом, і є інструментом гарантії прозорості та якості освоєння фондів (програм) Європейського Союзу.
АА є єдиним національним органом, компетентним проводити аудит відповідно до законодавства ЄС та національного законодавства стосовно вищезазначених фондів, і може проводити аудит інших категорій фондів, але для аудиту таких фондів повинні бути надані Органу аудиту на законодавчому рівні відповідні повноваження. 
Відповідно до регламентів, положень, встановлених ЄС та національним законодавством, міжнародними стандартами аудиту, АА здійснює системний аудит та аудит операцій.
Загалом система управління та контролю за коштами Європейського Союзу, які виділяються Румунії для впровадження програм, відповідно до стратегічних документів Європейського Союзу, побудована наступним чином:
Згідно зі ст. 123 Регламенту (ЄС) № 1303/2013 держава-член призначає (зобов’язана):
-    Орган управління (МА) – для однієї/більше оперативних програм: національний, регіональний або місцевий державний орган чи приватний орган (основні завдання визначені у ст. 125 Регламенту (ЄС) № 1303/2013);
-    Орган із сертифікації (CA) – для однієї/більше оперативних програм: національна, регіональна або місцева влада чи державний орган (основні завдання визначені у ст. 126 Регламенту (ЄС) № 1303/2013);
-    Орган аудиту (AA) – для однієї/більше оперативних програм: національний, регіональний або місцевий державний орган чи орган, який функціонально не залежить від органу управління та органу, що сертифікує (основні завдання визначені у ст. 127 Регламенту (ЄС) № 1303/2013). Органом аудиту (АА) у Румунії є Audit Authority.
Згідно зі ст. 123 Регламенту (ЄС) № 1303/2013 держава-член призначає (за бажанням):
-    Проміжний орган (OI) – виконує певні завдання МА або СА під відповідальність МА / СА, керує частиною операційної програми;
-    Орган координації (OC) – забезпечує зв'язок з ЄС, обмін інформацією з Європейською Комісією, координує діяльність інших призначених органів, сприяє узгодженому застосуванню чинного законодавства.
Держава-член регулює відносини між МА, СА та АА, а також відносини між цими органами влади та Європейською Комісією.
АА є оперативно незалежним органом зі штаб-квартирою у Бухаресті. Аудиторський орган має регіональні структури, організовані в округах, де працюють агенції, органи управління та/або проміжні органи, що управляють фондами громад.
В Румунії створені та працюють органи, які спільно з АА забезпечують підтримку належного управління та контролю:
Служба інспекції європейських фондів:
-    діяльність з виявлення порушень та встановлення бюджетних вимог/фінансових виправлень зазвичай здійснюється органами влади, що мають повноваження в управлінні європейськими фондами, через організовані для цього структури контролю. 
Департамент з питань боротьби з шахрайством (DLAF):
-    структура з правосуб'єктністю в Уряді, за координацією Прем'єр-міністра;
-    роль національного координатора по боротьбі з шахрайством.
Національне агентство з державних закупівель (ANAP):
-    здійснює попередній контроль за процесом укладання рамкових договорів/угод щодо державних закупівель, галузевих рамкових договорів/угод і договорів про концесію та надання концесійних робіт і, відповідно, змін цих рамкових договорів/угод.
Національне агентство доброчесності (ANI):
-    забезпечує проведення спеціалізованих розслідувань щодо виявлення конфлікту інтересів;
Кращі практики з аудиту коштів ЄС, які застосовуються аудиторами АА та можуть бути впроваджені до практики Державної аудиторської служби України
Як зазначалося представниками Audit Authority of Romania, аудитори стикаються з труднощами через складність правил, процедур і систем управління та контролю, але вони повинні забезпечувати впевненість на тлі постійно виникаючих ризиків і прийняти те, що складність сприяє ризику помилок.
Аудитори повинні бути впевнені, що вони можуть сприяти досягненню спільних цілей спрощення впровадження програм і конструктивних, справедливих й прозорих відносин між органами управління програмами та бенефіціарами.
Аудитори також повинні бути переконані, що завжди є можливість для подальшого вдосконалення комунікації між органами програми (МА, СА, АА), і це має залишатися постійною та спільною метою. Вдосконалене спілкування може лише сприяти взаєморозумінню, передбачуваності та правовій визначеності для всіх. Це може сприяти зменшенню надмірно складних правил і процедур на національному рівні, покликаних уникнути помилок (страх перед аудитом), але, зрештою, створювати додаткові адміністративні тягарі, бюрократію та подальші помилки..
У той же час аудитори повинні прагнути до проведення високоякісних аудитів, відповідно до відповідних стандартів аудиту та застосовних аудиторських процедур і правил. 
Для цього потрібен: постійний професійний розвиток аудиторів, ретельний нагляд за якістю аудитів, зокрема за виконанням завдань сторонніми експертами, справедливі аудиторські процедури та їхнє своєчасне оновлення й удосконалення інструментів аудиту. 
Аудитор чітко визначає користувача (ів) та відповідальну сторону (зазвичай, це МА та бенефіціар), розглядає значення їхніх ролей з метою проведення аудиту, тому кращі практики Європейського Союзу щодо чіткого та своєчасного планування робіт з аудиту наступні:
1. Своєчасно повідомлятиплани аудиту, разом з характером, термінами та обсягом запланованих процедур аудиту (на основі системних аудитів на регулярно обновлюваній оцінці відповідних ризиків).
2. Своєчасно повідомляти про аудиторські зобов'язання – лист із повідомленням про аудит повинен бути надісланий достатньо заздалегідь, щоб дозволити належним чином підготуватися до аудиту
3. Передбачити вступну зустріч з аудиторією (МА, СА, АА) (початкове засідання).
Аудиторська група повинна бути професійною та компетентною для проведення аудиту, тому кращими практиками є:
4. Запровадити процеси та процедури для забезпечення того, аби виконана робота була добре підготовлена та була професійної якості, щоб аудитори, які виконують такі ауди індивідуально та/або колективно, мали необхідну компетенцію та навички.
5. Забезпечити належне керівництво, перевірку та перегляд роботи аудиторської групи, щоб докази та висновки аудиту були належними у разі перевірки якості іншими досвідченими аудиторами.
6. Організувати за необхідності регулярні зустрічі та/або механізм зворотного зв’язку з (у відповідних випадках) органами з аудиту, управління та/або органами сертифікації для надання оперативної інформації про хід виконання аудиту та майбутні результати аудиту, зокрема з потенційним фінансовим наслідком.
Аудитор готує аудиторський звіт на основі принципів повноти, об'єктивності, своєчасності, точності та узгодженості.
Аудитор повинен підготувати аудиторську документацію, яка є достатньо детальною для забезпечення чіткого розуміння виконаної роботи, отриманих доказів та зроблених висновків. 
Звіт є важливим для повідомлення результатів аудиту, тому кращими практиками є:
7. Задокументувати аудит повністю та детально, щоб досвідчений аудитор, не маючи попереднього зв’язку з аудитом, зрозумів, які аудиторські дії виконуються для підтвердження висновків.
8. Розкривати в аудиторському звіті лише висновки, підтверджені досить детальними доказами, з урахуванням додаткової інформації та доказів, наданих ревізором згодом на місцях (та під час узгодження звіту).
9. Забезпечити складання чітких висновків та висновків, до яких належить така інформація, що гарантує впевненість у висновках аудиту та уникнення помилок: застосовувані правові положення, виконана робота, порушення законних чи інших положень, причина, вплив і наслідки впливу на бюджет ЄС.
10. Повідомляти про висновки за результатами аудиту відповідно до типології помилок, щоб сприяти загальному аналізу помилок Європейською Комісією.
11. Повідомляти результати та результати аудиту (звіти) для всіх аудиторських сторін (разом із забезпеченням того, щоб бенефіціари були належним чином та своєчасно проінформовані щодо тих висновків, які їх стосуються).
12. Провести аналіз попередніх висновків, не підтверджених (відхилених) після процедури узгодження, для вдосконалення процесу/методології аудиту.
Аудитор повинен ефективно спілкуватися з організацією та особами, що перевіряються, відповідальними за управління протягом усього процесу аудиту, тому кращими практиками є: 
13. Проводити регулярні технічні зустрічі між усіма аудиторами для обміну практичними рішеннями, виявлення недоліків та забезпечення належної практики.
14. Використовувати інструменти аудиту ІТ, де це вважається пропорційним, як депозитарії аудиторських висновків з огляду на оцінки та аналізи видів висновків і складання відповідних рекомендацій щодо подолання найчастіших недоліків.
15. Зважаючи на незалежність і цілісність, сприяти активному спілкуванню через усі канали, формальні та неформальні, з керівними/сертифікуючими органами та їхніми проміжними органами, щоб забезпечити швидкий та ефективний обмін інформацією.
Імплементація зазначених кращих практик аудиторів Європейського Союзу до діяльності органів Держаудитслужби дозволить підвищити ефективність проведення контрольних заходів, виявлення проблем у діяльності підконтрольних установ, які не дозволяють працювати максимально ефективно, економно та результативно.


Ольга Кучма,
начальник Управління 
нормативно-методологічного забезпечення 
процесу державного фінансового контролю 
Держаудитслужби