Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Внутрішній контроль, як запобіжник розкрадання коштів громади

Дата розміщення новини: 2020-01-27

Побудова надійної системи внутрішнього контролю в органах місцевого самоврядування є не лише вимогою законодавства, а й гарантом успіху реформи децентралізації влади

Законодавством України чітко визначені вимоги для розпорядників бюджетних коштів щодо забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю. Зокрема, відповідно до вимог ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їхніх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їхнє здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів. 
Водночас для міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також керівників інших головних розпорядників коштів державного бюджету обов’язковість та базові засади створення системи внутрішнього контролю визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1062 від 12.12.2018.
Натомість вплив Кабінету Міністрів України на органи місцевого самоврядування, з огляду на вимоги Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», є обмеженим. Тому п. 4 зазначеної постанови органам місцевого самоврядування лише рекомендовано застосовувати для побудови системи внутрішнього контролю Основні засади здійснення внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів.
На практиці, незважаючи на вимоги Бюджетного кодексу України, а також норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де п. 4.13 ст. 42 визначено, що сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, і дотепер більшість керівників не розуміють суті внутрішнього контролю та не усвідомлюють персональної відповідальності за його побудову.
Про це яскраво свідчать порушення та недоліки у фінансово-господарській діяльності, які встановлює Держаудитслужба за результатами заходів державного фінансового контролю, та є, передусім, результатом слабкості системи внутрішнього контролю загалом чи окремих її елементів. 
Слід зазначити, що найбільш типовими недоліками у сфері побудови системи внутрішнього контролю є нерозподілення відповідальності за формування та виконання бюджету територіальної громади, що у більшості випадків призводить до упущення можливостей отримання додаткових надходжень – наприклад, від операцій з комунальним майном.
Зі свого боку, такі упущені вигоди не дають змоги своєчасно та  повністю забезпечити фінансування заходів з розвитку освіти, охорони здоров’я, комунального і житлового господарства тощо на території відповідної громади.

Головна умова запобігання таким негативним факторам – формалізація внутрішнього контролю, документування його в описі повноважень і відповідальності працівників.
Згадаємо, що ж таке внутрішній контроль, та спробуємо усвідомити, чому побудова такої системи є не лише вимогою законодавства, а й за суттю єдиним шляхом для забезпечення ефективного управління.
Внутрішній контроль – це не разова подія, а постійний управлінський процес, що здійснюється для забезпечення впевненості керівництва усіх рівнів у досягненні найвищого рівня ефективності, результативності, економічності та прозорості діяльності, забезпечені достовірності звітності, належному збереженні активів.
Отже, внутрішній контроль є інструментом управління, що дає змогу керівництву установи забезпечити виконання завдань і функцій, покладених на установу.
Фактично внутрішній контроль – це розподіл повноважень та відповідальності за кожним працівником установи, за цих умов керівник залишається головною відповідальною особою. 
Саме сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа територіальної громади повинен усвідомити необхідність розподілу (перерозподілу) та закріплення конкретних функцій, завдань та відповідальності за їхнім виконання відповідними підрозділами та/або посадовцями.
Адже відповідальністю керівництва є створення системи, яка була б спроможною забезпечити керівнику достатні гарантії того, що установа досягне поставлених цілей, її діяльність буде ефективною і результативною, у відповідному правовому полі, а звіти (фінансові та не фінансові, внутрішні та зовнішні) міститимуть надійну інформацію.
Проте особливої актуальності побудова надійної системи внутрішнього контролю в органах місцевого самоврядування набуває саме на сучасному етапі державотворення в контексті реалізації реформи децентралізації влади, яка зокрема передбачає:
- передачу органам місцевого самоврядування значних повноважень і фіскальних інструментів для нарощування ресурсної бази бюджетів територіальних громад;
- передачу із власності громад сіл, селищ, міст до власності об’єднаних територіальних громад, що утворюються згідно із Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та перспективним планом формування територій громад, комунального майна, бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеними Бюджетним кодексом України;
- зміну механізмів реалізації попереднього та поточного контролю Міністерством фінансів України та Державною казначейською службою України.
До того ж, ці процеси через об’єктивні та суб’єктивні причини супроводжуються підвищеним ризиком імовірних помилок, порушень і зловживань у фінансовій сфері та відповідно масштабними втратами бюджетних ресурсів, непрозорістю та неефективністю управління місцевими ресурсами.
Водночас вплив центральної влади (зокрема, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України тощо) на органи місцевого самоврядування щодо необхідності запровадження внутрішнього контролю стає дедалі обмеженішим.
По суті, на сьогодні органи Держаудитслужби залишаються чи не єдиними, що мають визначені законом повноваження щодо здійснення контролю за місцевими бюджетами, зокрема стосовно контролю за станом внутрішнього контролю (ст. 113 Бюджетного кодексу України), що, зі свого боку, накладає неабияку відповідальність на працівників Держаудитслужби, які здійснюють такий контроль.

Слід пам’ятати, що мета у нас спільна – забезпечення ефективного фінансового управління в країні. 
Саме тому на місцевому рівні від ревізорів та аудиторів нашої служби чекають не лише якісного здійснення таких контрольних заходів, а насамперед:
- підготовки чітких і дієвих рекомендацій у сфері фінансового управління та контролю для працівників новостворених органів місцевого самоврядування;
- практичної допомоги (роз’яснень, консультацій, спільного визначення конкретних механізмів внутрішнього контролю);
- і, нарешті, побудови справжніх партнерських відносин між Держаудитслужбою та органами місцевої влади, зокрема шляхом проведення спільних нарад, навчань, круглих столів із залученням керівників органів місцевого самоврядування.
                                                
                                                                   Ольга Гуцалюк, 
                                                                 
заступник начальника управління – начальник відділу контролю за станом внутрішнього                                                                                           контролю та внутрішнього аудиту Управління євроінтеграції та контролю за                                                                                                           використанням коштів за міжнародними угодами Держаудитслужби