Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Як правильно стягнути борг

Дата розміщення новини: 2019-06-10

Під час проведення державного фінансового аудиту чи інспектування суб’єктів господарювання державного сектору економіки обов’язковій перевірці та аналізу підлягає діяльність щодо законного й ефективного використання та збереження державних фінансових ресурсів і майна, інших активів держави. Причому результати такої перевірки впливають на оцінку рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

Оскільки процес фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання щодо ефективного використання та збереження державних фінансових ресурсів і майна, інших активів держави безпосередньо пов'язаний з укладанням й виконанням господарських договорів, то під час проведення контрольного заходу постає необхідність у перевірці та аналізі ведення претензійної й позовної роботи задля притягнення до відповідальності порушників договірних зобов'язань (сплати штрафних санкцій). Тому для надання об’єктивної оцінки рівню управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання у разі незастосування (ненарахування, нестягнення) штрафних санкцій за невиконання умов договорів, насаперед, необхідно мати чітке розуміння правової сутності штрафних санкцій та відображення у бухгалтерському обліку. До того ж, ці знання допоможуть визначити недоліки у системі внутрішнього контролю та надати об’єкту контролю ефективні рекомендації.

Проведемо аналіз наслідків, які настають для боржника через порушення господарського зобов’язання, правової сутності штрафних санкцій і способів захисту майнового права та інтересу кредитора.

Так, за порушення у сфері господарювання щодо невиконання зобов’язання до боржників застосовуються господарські санкції на підставах і в порядку, встановленому ГК України(до автора:що за абревіатура, бо у тексті ще не було розшифровки??), іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких належать штраф та пеня (ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230  ГК України).

У разі, якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі з урахуванням вимог

ч. 4 ст. 231 ГК України. Отже, коли в укладеному договорі розмір штрафних санкцій (штраф/пеня) не визначено або зазначено, що вони нараховуються відповідно до чинного законодавства, суму штрафних санкцій  може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови їхньої сплати визначено певним законодавчим актом.

Необхідно звернути увагу на те, що вибір механізму застосування штрафних санкцій та способів захисту майнового права кредитора залежить від того, яке зобов’язання боржником не виконане – грошове або не грошове.

Розглядаючи справу № 6-1003цс16, Верховний суд України сформулював правову позицію, у якій вказав, що грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

З урахуванням вимог ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (далі – ЦКУ) та статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є обов'язок боржника сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції, та відсотки річних від простроченої суми основного боргу. За таких обставин розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня. Тому, навіть якщо у договорі за порушення грошового зобов'язання встановлений інший спосіб обчислення пені, виконанню підлягає розмір пені, обрахований з урахуванням зазначених обмежень.

Слід звернути увагу, що застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, але це не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, причому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

З урахуванням підпункту 2.2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі – Постанова ВГСУ № 14) необхідно звернути увагу, що у разі порушення господарського не грошового зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки, пеня стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правова природа пені, штрафу, інфляційних нарахувань і відсотків річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їхнього стягнення з боржника.

Пеня за порушення грошового зобов'язання нараховується за кожен день прострочки, обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу і в абсолютних цифрах збільшується залежно від кількості днів прострочки. Штраф стягується одноразово і залежить лише від визначеної сторонами величини, що може бути визначена як у конкретній сумі, так й у відсотках від суми боргу чи суми непоставленого товару.

Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено  особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій. Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перебіг періоду нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. З урахуванням підпункту 2.5 п. 2 Постанови ВГСУ № 14, навіть якщо умовами договору передбачено сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання і законом не передбачено період часу, за який нараховується дана пеня, то розрахунок пені здійснюється за вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається до періоду часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і пені.

Розмір пені/штрафу може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, ст. 233 ГК України).

До вимог про стягнення штрафу/пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ), тому важливо знати, коли починається строк позовної давності, в межах якого можливе стягнення пені/штрафу у господарських відносинах. Це питання досліджено ВС України при розгляді справи № 3-1217гс16 (Постанова від 08.02.2017):

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає  через рік від дня, за який нараховано санкцію.

За порушення грошового зобов'язання відповідальність боржника встановлює також і ст. 625 ЦКУ. Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їхній розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

До вимог про стягнення сум відсотків та про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, передбачених ст. 625 ЦКУ, застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки

(ст. 257 ЦКУ).

Особливої уваги заслуговує той факт, що кожний суб'єкт господарювання має право (а не обов’язок) на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій та відшкодуванням збитків, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (ст. 20 ГКУ).

Оскільки, відповідно до ст. 217 ГКУ відшкодування збитків та штрафні санкції (пеня/штраф) є різновидами господарських санкцій, тож ототожнювати їх неможливо. Збитки та недоотримані доходи мають іншу правову природу та потребують доведення щодо їхньої наявності.

Визначення збитків наведено у Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженому наказом ГоловКРУ, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006

№ 346/1025/685/53, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040, ст. 224 та 225 ГКУ та ст. 22 ЦКУ. Так, збитками вважаються витрати, зроблені управненою(до автора: цей термін правильний???) стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГКУ).

Розглянемо випадок перевірки ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договорів контрагентами суб’єкта господарювання державного сектору економіки на умовному прикладі.

Державний фінансовий аудит проводився з 9 серпня до 14 жовтня 2018 року

Дослідженням ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання контрагентами умов договорів встановлено, що державним підприємством (далі – ДП) у випадках невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань суб’єктами господарювання – покупцями продукції (далі – Покупець) нарахування штрафних санкцій, передбачених укладеними договорами, не проводилось.

Так, у лютому 2016 року між державним підприємством    та Покупцем укладено договір купівлі-продажу продукції ДП (далі – Договір), відповідно до п. 10.3 якого Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок у день отримання товару. Крім того, п. 12.4 Договору передбачено, що порушення термінів оплати товару тягне за собою сплату Покупцем пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіркою дотримання сторонами умов укладеного Договору щодо стану проведення розрахунків за отриману продукцію встановлено незастосування ДП господарських санкцій до Покупця за порушення зобов’язання. Так, за отриману від ДП 09.02.2016 продукцію Покупець розрахувався

18.05.2017, чим не виконано п. 10.3 укладеного ним Договору, що є підставою для застосування господарських санкцій (ч. 2 ст. 193, ч. 3 ст. 232 ГКУ від 16.01.2003 № 436-ІV ).

Подальшою перевіркою встановлено, що посадовими особами ДП пеня Покупцю не нараховувалася, відтак і робота щодо визнання Покупцем суми пені не проводилася, позов до суду щодо стягнення пені не подавались.

Отже, з урахуванням викладеного:

1) ДП не порушило вимог законодавства, оскільки воно лише мало право (а не обов’язок) на захист своїх прав і законних інтересів через:

- застосування до Покупця господарських санкцій, зокрема відшкодування збитків (у разі їхньої наявності) та штрафних санкцій (пені). Оскільки сплату штрафу не передбачено умовами договору, ДП не має права на застосування цієї санкції;

- стягнення з боржника сплати інфляційних нарахувань за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (інший розмір відсотків не встановлений Договором або законом). Строк позовної давності три роки.

Пеня не є збитками, тому не слід робити висновок про отримання ДП збитків/недоотриманих доходів через нестягнення пені з Покупця. ДП не проводило претензійно-позовної роботи щодо стягнення пені та інфляційних нарахувань за весь час прострочення оплати продукції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, отже ДП не використало наданого йому законного права.

У разі наявності збитків/недоотриманих доходів строк позовної давності для подання позову щодо їхнього стягнення три роки, такий же строк і для подання позову щодо стягнення інфляційних нарахувань за весь час прострочення оплати продукції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦКУ);

2) незважаючи на встановлений у п. 12.4 Договору спосіб обчислення пені (0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу), розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (оскільки зобов’язання Покупця було грошовим);

3) період часу, який ДП могло би включити до розрахунку пені, не повинен перевищувати шести місяців. Прострочення оплати за отриману продукцію має період з 10.02.2016 до 17.05.2017 включно. Період нарахування пені з 10.02.2016 до 09.08.2016 включно. Станом на початок аудиту (09.08.2018) строк позовної давності щодо стягнення пені минув.

Щодо бухгалтерського обліку штрафних санкцій, то визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду суми штрафів, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів обліковуються на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».

 

Людмила Круть,

головний державний аудитор Управління розвитку державного фінансового аудиту, євроінтеграції та контролю за використанням коштів ЄС   Держаудитслужби