Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Як марнуються кошти на науку

Дата розміщення новини: 2019-03-05

Через законодавчу недосконалість, недолугий розподіл бюджетних грошей на наукові розробки та відсутність контролю з боку Міністерства освіти і науки України гальмується вкрай необхідний країні розвиток науки
 
На сьогодні для нашої держави відновлення економічного зростання є одним із ключових завдань, від вирішення якого залежить доля майбутніх поколінь українців.
Виходячи із тенденцій розвитку сучасного світу, можна зробити висновок, що локомотивом росту економіки успішних країн є нові знання та оригінальні ідеї, які разом з фінансовими й матеріальними ресурсами забезпечують створення конкурентоспроможних товарів.
У сучасних умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій та впровадження інновацій до всіх суспільних процесів держава визначилася із пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки, які підлягають розробці на період до 2020 року, задекларувавши їх у Законі України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки».
Зокрема, це фундаментальні наукові дослідження з найважливіших проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави у сферах: інформаційних та комунікаційних технологій; енергетики та енергоефективності; раціонального природокористування; науки про життя, нових технологій профілактики та лікування найпоширеніших захворювань; нових речовин і матеріалів.
Одним із основних щаблів розвитку науки в Україні є заклади вищої освіти.
Протягом попередніх років була прийнята Державна цільова науково-технічна та соціальна програма «Наука в університетах» на 2008 – 2017 роки, яка передбачала запровадження у провідних державних університетах нових організаційно-структурних форм наукової та навчальної діяльності, сприяння формуванню конкурентоспроможного вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок, активізацію наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом.
Проте через обмеженість фінансових ресурсів дію цієї програми було припинено 2014 року, а її мети так і не було досягнуто.
Водночас держава не припинила виділення коштів на розвиток наукової діяльності у закладах вищої освіти із сподіванням активізації наукової діяльності у майбутньому та підтримки молодих вчених для їхньої підготовки до конкурентоздатної боротьби у світовому науково-освітньому просторі за наукові гранти.
Тож одне з головних питань, яке наразі неодноразово постає у суспільстві: Чи виправдалися сподівання держави?».
Як засвідчили результати заходів державного фінансового контролю, проведених Держаудитслужбою протягом 2017 – 2018 років, у Міністерстві освіти і науки України та підпорядкованих йому закладах вищої освіти, незважаючи на окреслені державою пріоритети, існує низка проблем, які негативно впливають на ефективність використання бюджетних коштів, виділених державою на розвиток науки.
Серед основних чинників, які гальмують цей розвиток, є: недосконалість законодавчого поля; недолугість організаційного процесу як з проведення, так і з впровадження результатів наукових робіт; відсутність менеджменту з боку державних органів для збереження, нарощування наукового потенціалу та ефективної інтеграції України до європейського й світового наукового та технологічного простору.
Зокрема підставою для отримання коштів з державного бюджету на здійснення наукових досліджень закладами вищої освіти є позитивний результат конкурсного відбору їхніх наукових проектів, що мають високий науковий та науково-технічний рівень, пропонують кращі показники наукових і науково-практичних результатів, забезпечують ефективне використання коштів державного бюджету.
Нормативним для забезпечення організації та проведення конкурсного відбору є прийняте ще 2006 року Положення про проведення конкурсного відбору Міністерством освіти і науки України наукових проектів, які виконуються підвідомчими вищими навчальними закладами ІІІ – ІV рівнів акредитації та науковими установами Міністерства за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (наказ МОН від 01.06. 2006 № 423, далі – Положення № 423).
Водночас, незважаючи на те, що в Україні діють нові закони про вищу освіту і науку та науково-технічну діяльність, прийняті протягом 2014 – 2015 років відповідно, зміни до цього наказу не вносилися з дати його прийняття.
Зокрема, п. 2.4 Положення № 423 визначено, що учасниками конкурсу є вищі навчальні заклади та наукові установи, які пройшли державну атестацію відповідно до ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», мають відповідний науковий і науково-технічний потенціал, матеріально-технічну базу відповідно до напрямів досліджень та розробок.
Водночас наукова та науково-технічна діяльність у системі вищої освіти визначена ст. 19 у новому Законі України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26.11. 2015 № 848-VІІІ (далі – Закон № 848).
Крім того, ця стаття нового закону передбачає, що вищі навчальні заклади в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності підлягають державній атестації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідний порядок було прийнято Урядом майже через два роки від дати набрання чинності Закону № 848 та через чотири роки від дії закону України «Про вищу освіту» від 01.07. 2014 № 1556-VII.
Така неузгодженість у нормативних актах надала змогу МОН не тільки допускати до конкурсу заклади, які не були атестовані, а взагалі виділяти асигнування на наукові проекти поза конкурсом.
Протягом 2017 та 2018 років МОН лише п’ятьом навчальним закладам з порушенням процедури було спрямовано з державного бюджету коштів на виконання наукових досліджень понад 25 млн грн.
Формальне ставлення до конкурсу з боку МОН також призвело до виділення одному із закладів вищої освіти коштів на суму 150 тис. грн на наукові дослідження, які проведені коштом державного бюджету протягом попередніх років.
Крім того, незважаючи, що замовником робіт, які були відібрані за конкурсом, є Міністерство освіти і науки України, технічні завдання на їхню розробку та виконання затверджувалися лише керівництвом закладів вищої освіти.
Такий підхід до організації відбору «найкращих та сучасних» проектів ставить не лише під загрозу вчасне, якісне виконання наукових досліджень, а й призводить з боку навчальних закладів до неефективного, а в окремих випадках, і до незаконного, витрачання бюджетних коштів.
Зокрема, підставою для виділення бюджетних асигнувань одному із закладів вищої освіти на науковий проект була його розробка під керівництвом наукового фахівця, основне місце роботи якого повинно бути саме у цьому навчальному закладі. Проте фактично заклад знехтував цією умовою та керівництво доручив суміснику, який у подальшому через рік після виконання роботи був взагалі звільнений. Як наслідок, навчальний заклад необґрунтовано отримав кошти на суму майже 700 тис. грн.
Такий підхід цього закладу до своєї наукової діяльності також призвів до використання коштів державного бюджету на суму понад 1,4 млн грн ще на три наукові проекти, за якими не було досягнуто їхньої мети та не забезпечено практичне застосування отриманих результатів.
Інший заклад вищої освіти не виконав умови технічного завдання на виконання науково-дослідної роботи, яке сам же розробив. Водночас кошти, передбачені для проведення наукових досліджень, на суму 6,9 млн грн отримав повним обсягом.
Не сприяла ефективності використання коштів на наукові дослідження і система розподілу асигнувань між навчальними закладами, а саме їхня розпорошеність поміж проектами, вартість яких не перевищувала межу в 300 тис. грн на рік, з яких понад 80 % спрямовувалося на оплату праці науковців.
Водночас і це дозволило одному із закладів упродовж двох років спрямувати кошти за 14 науковими дослідженнями на оплату праці науковців за роботи, виконання яких так і не було підтверджено під час ревізії. Як наслідок, закладом необґрунтовано використано кошти державного бюджету на їхню оплату праці на суму майже 300 тис. грн.
Поряд з цим, незважаючи на мізерне фінансування, окремі заклади завищували їхню вартість, включаючи до розрахунку матеріали, які не лише не були використані для виконання робіт, а й були придбані навчальними закладами після завершення досліджень. Як наслідок, лише один такий заклад зайво отримав державні кошти на суму понад 200 тис. грн.
Залишається наразі і проблема визначення вартісного результату наукових досліджень для відображення його в обліку закладів або для отримання економічного ефекту від їхнього впровадження.
Жодним нормативним документом і дотепер не визначено методологію
порівняння фінансових результатів від реалізації продукту науково-дослідних розробок із фінансовими витратами, понесеними на їхню розробку.
Як наслідок, за фактами незаконної безкоштовної передачі результатів наукових робіт, виконаних за державний кошт, підприємствам як комунального, так і приватного сектору економіки наразі неможливо вирахувати втрати держави від цих операцій.
Також незацікавленість МОН щодо результатів використання коштів, виділених державою на наукові дослідження, та нехтування навчальними закладами контролем за станом виконання робіт призвело до оформлення патентів на винахід та корисну модель з порушенням законодавства не лише на авторів наукових проектів – працівників навчальних закладів, а й на науковців інших держав, які участі у цих проектах не брали. Як наслідок, лише у трьох закладах вищої освіти держава втратила права інтелектуальної власності майже на 11 млн грн.
З огляду на вказане лише зміна стратегічного вектору підходу МОН до провадження науки у закладах вищої освіти, здійснення фінансової підтримки наукових проектів у різних галузях науки, які за оцінками відповідних експертів мають найбільший ефект для держави, дбайливе ставлення усіх учасників наукової сфери до отриманих результатів сприятиме не тільки ефективному використанню бюджетних коштів, а й дозволить Україні інтегруватися до світового наукового простору.
Світлана Гребень,
заступник директора департаменту – начальник відділу інспектування у галузі освіти,
науки, інформації та спорту Департаменту контролю в галузі освіти, науки, спорту та
інформації Держаудитслужби
 
Наталія Покотило,
заступник начальника відділу державного фінансового аудиту в галузі науки та
інформації Департаменту контролю в галузі освіти, науки, спорту та інформації
Держаудитслужби