Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Як здійснюють закупівлі у Франції

Дата розміщення новини: 2019-03-05

Інтегруючись до Євросоюзу, Україна черпає європейський досвід, зокрема публічних закупівель у Франції, яка була першопрохідцем у розвитку електронних закупівель
 
Україна продовжує розвиватись у сфері функціонування системи публічних закупівель, а тому активно досліджує та вивчає європейський досвід, зокрема у державах-членах Європейського Союзу (далі – ЄС).
Щороку понад 250 000 державних органів ЄС витрачають близько 14 % ВВП на придбання товарів, робіт і послуг. У багатьох секторах – енергетика, транспорт, поводження з відходами, соціальний захист та надання послуг з охорони здоров’я або освіти – основними покупцями є державні органи.
Щоб створити рівні умови для всіх підприємств у Європі, законодавство ЄС встановлює мінімальні гармонізовані правила державних закупівель. Ці правила регулюють купівлю товарів, робіт і послуг органами державної влади й певними комунальними підприємствамита імплементуються до національного законодавства, що застосовуються до тендерів, грошова вартість яких перевищує певну суму. Для тендерних пропозицій нижчої вартості застосовуються національні правила. Тим не менше, ці національні правила також повинні дотримуватися загальних принципів права ЄС.
Стратегія державних закупівель Європейської Комісії, прийнята у жовтні 2017 року, спрямована на вдосконалення практики державних закупівель в ЄС для державних установ та інших зацікавлених сторін.
Для кращого розуміння особливостей організації системи закупівель у Європі розглянемо приклад Франції.
До основних ланок інституційної системи публічних закупівель у Франції можна віднести:
- Міністерство економіки та фінансів (The Ministry of Economy and Finance (Minefi)) відповідає за умови регулювання системою державних закупівель. Його Департамент з правових питань (Department of Legal Affairs) відповідає за аналіз регулювання державних контрактів, а також надає підтримку та юридичну консультацію іншим департаментам. Департамент з правових питань також несе відповідальність за збір даних про закупівлі через Економічну обсерваторію державних закупівель (the Public Procurement Economic Observatory).
Крім того, Міністерство оборони (the Ministry of Defence) та Міністерство транспорту (the Ministry of Transport) розробили практичні інструменти для кращого інформування замовників.
- Центральні закупівельні організації (ЦЗО) Франції – UGAP (the Union for Grouping Procurements) доповнюють Державний орган закупівель (the State Purchasing Body), основною діяльністю якого є укладання рамкових угод і контрактів на закупівлю.
На місцевому й регіональному рівнях малі та середні органи місцевого самоврядування часто призначають відповідальних державних службовців за державні закупівлі, а більші органи, як правило, мають спеціалізовані відділи закупівель.
- Головними наглядовими органами для проведення закупівель є Національний аудиторський суд (the National Court of Audits) та його 27 підлеглих регіональних судів разом з центральними контролерами. Вони на державному рівні є внутрішніми наглядачами, які контролюють дотримання державними корпораціями, змішаними підприємствами, організаціями, які фінансуються з державного бюджету, та національними компаніями принципів законності, економічності та ефективності.
До адміністративної відповідальності належить виплата штрафів і санкцій, включаючи заборони, пов’язані з порушеннями у сфері закупівель. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на визначення правомірності укладених договорів (контрактів) за результатами проведених процедур закупівель. Питання щодо внутрішньодержавних процедур закупівель можуть бути оскаржені в Апеляційному суді. Зі свого боку, рішення Апеляційного суду можуть бути переглянуті Державною радою (the State Council). Будь-яка компанія чи особа, яка запідозрила шахрайство під час проведення процедур закупівель, може звернутися до Адміністративного суду або безпосередньо до Державної ради.
- Іншою важливою установою є Медіація (посередництво) державних закупівель (the Public Procurement Mediation), створена 2012 року. До її складу входять представники учасників торгів, які виступають неупередженими, нейтральними та незалежними посередниками у разі виникнення суперечок між замовниками й постачальниками – особливо серед підприємств малого та середнього бізнесу
Хоч Франція і була першопрохідцем з розвитку порталу електронних закупівель, але загальна система електронних закупівель продовжує характеризуватися повільним прогресом. Уряд постійно намагається сприяти розвитку електронних закупівель. Органи, що подають замовлення, зобов’язані використовувати Національну міжміністерську електронну платформу PLACE, яка керується Державним органом закупівель (the State Purchasing Body).
Французька система публічних закупівель характеризується великою кількістю та широким спектром підрядних і наглядових установ. Розподіл влади та відповідальності серед регіональних і місцевих органів влади країни є значною перешкодою для стандартизації методів, що свідчить про відсутність єдиних підходів до визначення результатів процедур закупівель. Франція також має відносно складну регулятивну структуру, яка може бути тяжкою для співпраці з потенційними постачальниками та займає перше місце серед країн ЄС за кількістю процедур закупівель, проведених протягом року. Більшість з них – це укладені договори щодо виконання робіт на місцевому та регіональному рівні.
Директиви ЄС були введені до законодавства Франції як Кодекс державних закупівель (Public Procurement Code) (далі – Кодекс), який набрав чинності 2006 року і залишається основним законодавчим засобом регулювання закупівель.
Такі директиви розповсюджуються на процедури закупівель, які коштують більше за визначений поріг. Основними принципами цих директив є прозорість, рівноправність, відкрита конкуренція та надійне процедурне управління. Вони призначені для досягнення конкурентного, відкритого та урегульованого ринку закупівель. Це має важливе значення для законного використання державних коштів.
Відповідно до Кодексу є низка порогових значень, які визначають умови виконання закупівель. Так, тендери, вартість яких нижче ніж 15 000 €, можуть проводитися без публікації повідомлення про укладені договори та застосування конкурентних торгів.
Органи влади (Contracting authorities), які підпадають під дію Кодексу, мають змогу вільно обирати спосіб публікації в межах від 15 000 до 90 000 €.
Окрім того, замовники можуть вільно визначати процедури закупівель для виконання робіт (послуг) та поставки товарів вартістю до 130 000 € для потреб держави та її адміністративних і державних органів, а для органів місцевого самоврядування та громадських закладів охорони здоров’я – до 5,0 млн €.
Крім того, у квітні 2014 року Генеральний секретаріат з модернізації державного управління (the General-Secretariat for the Modernisation of Public Administration), для більш зручного та швидкого проведення процедур закупівель спростив процес подання документів для участі. Тепер учаснику достатньо надати: унікальний ідентифікаційний номер, декларацію та цінову пропозицію. Переможець надає ж увесь обсяг документів згідно з вимогами замовника.
Органи, що здійснюють закупівлі у державному секторі, працюють на засадах недискримінації учасників і діють прозорим та неупередженим способом. У разі перевищення встановлених Кодексом меж замовник зобов’язаний провести конкурсні відкриті торги із залученням усіх бажаючих до участі у ньому.
Згідно із законодавством Франції закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з нижче наведених процедур.
Обмежена процедура закупівлі може застосовуватися лише тими організаціями, яким це дозволив уряд, але лише після оцінки інформації, наданої щодо їхнього технічного та/або економічного становища.
Крім того, органи, що здійснюють закупівлі, можуть застосовувати переговорну процедуру, для якої необхідно визначити предмет закупівлі, надавши його опис та характеристики, необхідні для поставки товарів, робіт
або послуг, що підлягають закупівлі, та зазначити умови укладання договору. Ті з учасників, хто відповідає встановленим вимогам, можуть подати цінову тендерну пропозицію для подальшого розгляду та переговорів. Договірний орган також може встановлювати вимогу щодо кількості учасників, які можуть приймати участь у процедурі закупівлі.
 
Ще одним видом процедури закупівлі є конкурентний діалог. Його особливість полягає у тому, що у ньому можуть приймати участь ті організації, які запрошені договірним органом після оцінки наданої інформації щодо їхнього технічного та/або економічного потенціалу. Замовник в оголошенні повинен вказати свої потреби щодо закупівлі, а договірний орган, зі свого боку, визначає обрані критерії оцінки та встановлює приблизні терміни.
До підписаного договору можуть вноситися зміни, але незмінними лишаються предмет закупівлі, умови надання товарів, робіт чи послуг і певний мінімальний перелік вимог.
У підсумку хотілося б звернути увагу, що подальше вивчення закордонного досвіду у сфері закупівель матиме позитивний вплив на вдосконалення системи закупівель в Україні.
 
Ірина Гайшук,
головний державний аудитор відділу моніторингу закупівель у бюджетній сфері Управління контролю закупівель у бюджетній сфері Департаменту контролю у сфері закупівель Держаудитслужби