Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Коли аудитори відмовляють скаржникам?

Дата розміщення новини: 2018-12-07

Чому інколи Держаудитслужба не проводить ревізії, на якій наполягають скаржники, що насправді є законною підставою для проведення аудиту і як органи державного фінансового контролю повинні реагувати на скарги громадян – про все це у нашій статті
 
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами Україниправа, наданого ст. 40 Конституції України, на звернення до органів влади, забезпечуючи можливість брати участь у керуванні державними і суспільними справами, можливість поліпшувати роботу органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та відновлювати їх у випадку порушення.
Відносини громадян з органами влади завжди і всюди складалися за законом єдності та боротьби протилежностей – це залишається вірним і для нашого суспільства. Змінюється внутрішній зміст та динаміка розвитку стосунків через підвищення громадської активності в економічних, освітніх, юридичних, політичних відносинах, але природа взаємовідносин не виходить за межі закону діалектики. Усвідомлення громадянами права, наданого їм Конституцією України, вносити до органів державної влади відповідно до їхніх повноважень пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб та їхніх керівників сьогодні активізує громадян до відстоювання своїх прав та прав своєї громади, вимагаючи від органів влади виконання їх функцій.
Державна аудиторська служба України також отримує звернення громадян і громадських організацій щодо виконання головних завдань органу державного фінансового контролю, визначених ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а саме: контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У своїх зверненнях громадяни повідомляють про помічені ними факти порушень фінансової та бюджетної дисципліни у підконтрольних установах Держаудитслужби і вимагають негайно організувати та провести заходи державного фінансового контролю, адже вони знають, що звернулися за належністю і що за Законом України «Про звернення громадян» органи влади зобов’язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (абзац 3 ч. 1 ст. 19).
Наприклад, звернувся у червні цього року до Держаудитслужби громадянин зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Південного офісу Держаудитслужби (далі – офіс). Виявилося, що на початку 2017 року він повідомив про ймовірні втрати Одеського міського бюджету через прийняті Одеською міською радою незаконні, на його думку, рішення «Про надання пільг зі збору за місця для паркування транспортних засобів на спеціально відведених автостоянках» та про комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», яке користується такими пільгами, і вимагав провести ревізію на підприємстві та в раді. Хоча офіс надав детальні роз’яснення щодо перспективи проведення заходів державного фінансового контролю комунального підприємства «Одестранспарксервіс» (включення ревізії підприємства до плану на ІV квартал поточного року) та Держаудитслужба, зі свого боку, надала роз’яснення щодо порядку оскарження й скасування рішень органу місцевого самоврядування, яким є Одеська міська рада, громадянин, на жаль, залишився незадоволеним і продовжує скаржитися, наполягаючи на проведенні ревізії.
Інша громадянка настійливо вимагає провести захід державного фінансового контролю у відділі освіти Новокаховської міської ради Херсонської області – і, незважаючи на те, що Держаудитслужба повідомила їй про прийняте рішення включити цю підконтрольну установу до Плану роботи І кварталу 2019 року, направляє до державної установи «Урядовий контактний центр» скарги, адже вважає, що Держаудитслужба неналежно відреагувала на її заяву про фінансові порушення.
Протягом двох років громадянин скаржиться на відмову провести ревізію Подільської міської ради Одеської області з питання призначення надбавок голові та його заступникам. Коли громадянин звернувся до органу Держаудитслужби з цього питання вперше, була проведена перевірка його повідомлення шляхом запиту копій документів, але порушень не встановлено.
В Петрівському державному аграрному технікумі Вінницької області під час ревізії були перевірені питання, порушені у заявах громадянина, але він залишився незадоволений результатом. За його скаргою проведено аналіз матеріалів ревізії щодо повноти ревізійних дій та якості документування. Недоліків не встановлено, про що йому повідомили, але він вимагає повторної ревізії.
І таких прикладів можна навести чимало.
 
То чому ж органи Держаудитслужби відмовляються проводити заходи державного фінансового контролю, про які так наполегливо просять громадяни? Невже дійсно зневажливо ставляться до заяв громадян про фінансові порушення? Чи є інша причина?
 
Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Якими ж законними підставами, межами повноважень та способами керуються органи Держаудитслужби, приймаючи рішення провести заходи державного фінансового контролю чи відмовити за результатами розгляду заяв про фінансові порушення.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній аудиторській службі України та її міжрегіональних територіальних органах, затвердженого наказом Держаудитслужби від 24.11.2016 № 149, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2016 за № 1615/29745
(далі – Порядок), за зверненнями, у яких повідомляється про факти порушень законодавства з фінансових питань на підприємствах, в установах чи організаціях, підконтрольних органу державного фінансового контролю, приймається одне з рішень щодо:
1) включення питань, порушених у зверненні, до програми контрольного заходу, що вже розпочата або проводитииеться у порядку, встановленому законодавством;
2) призначення контрольного заходу в установленому порядку;
3) відмови у проведенні контрольного заходу у випадках, коли вирішення порушених у зверненні питань не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, якщо зазначені питання вже були перевірені попереднім контрольним заходом.
Наведений перелік є вичерпним. Перший і третій пункти конкретно вказують на обставини, в яких приймаються рішення, а от щодо другого пункту: який же порядок призначення заходів державного контролю встановлено?
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» проводяться планові та позапланові заходи державного фінансового контролю. Планові заходи проводяться в підконтрольних установах за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів, які складаються на кожний квартал. Так визначено п. 3 Порядку планування заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою та її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.08.2001 № 955 (в редакції постанови від 14.12.2016 № 950). Згідно з пп. «б» п. 7 цього Порядку звернення юридичних та фізичних осіб з приводу проведення ревізій, які можливо виконати у плановому порядку, є однією з основних підстав для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби.
Слід зазначити, що в першій редакції цього Порядку передбачалося, що однією з основних підстав для включення об’єктів контролю до планів контрольно-ревізійної роботи була періодичність проведення в них ревізій і перевірок. Зазначалося, що термін між проведенням планових ревізій та перевірок на підприємствах, в установах та організаціях не може бути менше ніж один рік і не повинен перевищувати унормованих термінів зберігання підприємствами, установами та організаціями первинних бухгалтерських документів, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для складання фінансової звітності.
Періодичність проведення ревізій та перевірок у бюджетних установах як фактор включення до планів, враховувалася до внесення постановою від 14.12.2016 № 950 змін, а саме цю норму виключено з пп. «г» п. 7, натомість однією з підстав планування визначено ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах.
 
Держаудитслужба у своїй роботі дотримується принципу ефективності використання робочого часу державних аудиторів. Зумовлено це тим, що можливості існуючої структури Держаудитслужби обмежені. Охоплення заходами державного фінансового аудиту складає лише 8 – 10 % з усіх підконтрольних об’єктів на рік.
З
цією метою під час планування заходів державного фінансового контролю згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 955, Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи орієнтуються на відомі їм фінансові ризики у діяльності об’єктів контролю, обираючи їх для планування. Отже, Держаудитслужба ще на етапі планування визначає об’єкти з високим ризиком ймовірності фінансових порушень.
Положенням про планування контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужбою та її міжрегіональними органами, затвердженим наказом ГоловКРУ України від 26.10.2005 № 319, у редакції наказу Держаудитслужби від 26.08.2016 № 71 (далі – Положення № 319), визначено, що однією з основних підстав для включення заходів державного фінансового контролю до Плану є відбір об’єктів контролю відповідно до Концепції ризикоорієнтованого відбору об’єктів контролю, схваленої протоколом засідання Методологічної ради Держфінінспекції України від 17.06.2014 № 3, з найбільшою кількістю ризиків та найбільшою загальною сумою балів (пп. 4 п. 8).
Багаторічний досвід використання Концепції ризикорієнтовного відбору об’єктів контролю при плануванні підтвердив ефективність її застосування. Адже в результаті таких ревізій визначаються типові значні та кричущі фінансові порушення, що дає можливість виявляти фінансові порушення, характерні для певної галузі державної господарської діяльності, а не лише окремих об’єктів контролю.
Підстави для призначення позапланової ревізії визначає ч. 5 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі – Закон), а також п. 3 Закону, коли у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, підконтрольна установа не надасть пояснення та їхнє документальне підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Керуючись цією нормою, а також правовими підставами направляти письмові запити до об’єкту контролю про надання інформації та її документального підтвердження, визначеними п. 11 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю», органи Держаудитслужби мають можливість перевірити факти, викладені у зверненнях, шляхом запиту копій документів.
Для забезпечення виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» вживаються заходи щодо недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей на звернення громадян, із порушенням термінів, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам. Також вживаються заходи для викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень, з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень, поновлення прав і свобод громадян, порушених внаслідок недотримання вимог законодавства про звернення громадян.
 
Юлія Зарайська,
заступник начальника Відділу контролю за виконанням повноважень посадовими особами Держаудитслужби