Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Дата розміщення новини: 2018-10-16

Чи нараховується педагогічним працівникам надбавка за престижність праці, кошти на оздоровлення під час надання щорічної відпустки та щорічна грошова винагорода за сумлінну працю?
 
Г. Івасів, вчитель загальноосвітньої школи, м. Івано-Франківськ
 
 
Відповідає фахівець: Віта Єремєєва
заступник начальника відділу державного
фінансового аудиту в галузі освіти
Держаудитслужби
Надбавка до посадового окладу за престижність праці, яка встановлюється працівникові згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03. 2011 № 373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування», не впливає на розмір грошової винагороди за сумлінну працю та на розмір допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки. Оскільки відповідно до абзацу шостого ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» держава гарантує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків.
Також у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) виплачується педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки відповідно до абзацу сьомого ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту».
В Законі «Про освіту» та нормативно-правових актах, якими затверджено порядки проведення таких виплат, не зазначено, що до цих виплат мають належати доплати і надбавки, які нараховуються працівникові, тож виплата здійснюється із розрахунку посадового окладу (ставки заробітної плати).
Варто зазначити, що Законом «Про освіту» педагогічним працівникам надано ще такі гарантії:
У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків та обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням у межах встановлених норм. Зазначені пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зазначені працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства. Зазначаємо, що дія цієї гарантії не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) або земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону.
За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.
 
Чи може орган місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) визначати умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування?
Оксана Пустовіт, м. Тернопіль
Відповідає фахівець: Ірина Саволюк
заступник директора Департаменту
контролю органів влади, оборони,
правоохоронних органів та місцевих
бюджетів Держаудитслужби
 
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок та умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Групи за оплатою праці працівників виконавчих органів міських рад встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено сім категорій посад органів місцевого самоврядування.
Водночас слід зазначити, що віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03. 2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі – Постанова № 268) визначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, беручи до уваги умови оплати праці, встановлені цією постановою, і схеми посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Пунктом 2 Постанови № 268 керівникам надано право у межах затвердженого фонду оплати праці встановлювати:
- керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою посадових окладів, посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою, на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців;
- надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи розміром до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та надбавки за вислугу років, службовцям – розміром до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років;
- спеціалістам і службовцям (крім заступників керівників, керівників структурних підрозділів та їхніх заступників) доплату:
- за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників таких самих категорій персоналу до 50 % посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50 % посадового окладу відсутнього працівника;
- за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника або заступника керівника структурного підрозділу – розміром різниці між фактичним посадовим окладом тимчасово відсутнього керівника або заступника керівника структурного підрозділу (без урахування надбавок та доплати) і посадовим окладом працівника, який виконує обов'язки тимчасово відсутнього керівника або заступника керівника структурного підрозділу, у разі, коли працівник, що виконує обов'язки тимчасово відсутнього керівника структурного підрозділу, не є його заступником;
- здійснювати преміювання працівників відповідно до їхнього особистого внеску до загальних результатів роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного розміром не менше ніж 10 % посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу;
- надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки розміром, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Згідно з п. 3 Постанови № 268 надано право виплачувати надбавку за вислугу років:
- посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки – 10 %, понад 5 років – 15 %, понад 10 років – 20 %, понад 15 років – 25 %, понад 20 років – 30 %, понад 25 років – 40 %;
- службовцям органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу в таких розмірах: понад 3 роки – 10 %, понад 5 років – 15 %, понад 10 років – 20 %, понад 15 років – 25 %, понад 20 років – 30, понад 25 років – 40 %, відповідно до порядку, визначеному Положенням про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12. 1993 № 1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів".
Преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їхніх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється за порядком і розмірами, визначеними цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
Отже, органи місцевого самоврядування можуть визначати умови оплати праці посадових і службових осіб місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
 
Чи можливе сьогодні лікування за кордоном за кошти держави?
 
Сергій Власець, м. Миколаїв
 
 
Відповідає фахівець: Галина Колосюк
заступник директора департаменту – начальник відділу державного фінансового аудиту в галузі соціального захисту населення та фондів соціального страхування Департаменту контролю у соціальній галузі та сфері культури Держаудитслужби
 
 
Відповідно до ст. 49 Конституції України держава має створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
 
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – Закон).
 
Лікування за кордоном – це винятковий захід для громадян, захворювання яких не лікуються в Україні, незалежно від віку, статі, соціального походження, майнового стану тощо.
 
Держава через Міністерство охорони здоров’я України (далі – МОЗ України), який є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, здійснює за рахунок коштів державного бюджету направлення громадян на лікування за кордон.
 
Ст. 36 Закону визначає можливість направляти громадян для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України. Державні органи зобов'язані сприяти виїзду громадян України за кордон і перебуванню там в період лікування.
 
Ст. 79 Закону визначено статус міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я.
 
Порядок направлення громадян на лікування визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1079 затверджено новий Порядок направлення громадян України для лікування за кордон (далі – Порядок № 1079).
 
Відповідно до Порядку № 1079 рішення щодо доцільності лікування за кордоном приймається Комісією МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон (далі – Комісія) на підставі висновків групи експертів МОЗ України.
 
Відповідно до п. 2 Порядку № 1079 направлення громадян на лікування за кордон ініціюється обласними та районними лікарнями, а також іншими закладами охорони здоров’я.
 
Зокрема, цим порядком передбачено, що подання на розгляд Комісії необхідних документів здійснюється обласними (міськими) структурними підрозділами з питань охорони здоров’я. Тобто громадянин, який потребує лікування за кордоном звертається до обласного (міського) структурного підрозділу з питань охорони здоров’я.
 
Комісія приймає рішення про направлення громадянина на лікування за кордон, що оформлюється відповідним протоколом, на підставі прийнятого рішення видається наказ про направлення громадянина на лікування за кордон та в подальшому перераховуються кошти до іноземної клініки.
 
Щодо необхідного пакета документів для можливості розгляду питання лікування громадян України за кордоном на Комісії МОЗ України, то він чітко регламентується п. 3 Порядку № 1079, а саме:
 
-заява громадянина, який потребує лікування за кордоном (або його законні представники), за формою, затвердженою МОЗ;
- виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
- лист-направлення від Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за формою, затвердженою МОЗ;
- документи, що підтверджують реєстрацію місця проживання громадянина, і довідка про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку;
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми отриманих доходів і довідки про доходи громадянина та членів його сім'ї;
- згода на обробку персональних даних відповідно до законодавства;
- зобов'язання громадянина або його законного представника подати (не пізніше ніж через місяць з часу повернення хворого на територію України після проведеного лікування за кордоном за направленням Комісії МОЗ) до МОЗ письмову інформацію (звіт) про обсяги проведеного лікування та обсяги коштів, витрачених на лікування пацієнта, надану іноземним закладом охорони здоров'я, або у разі неможливості отримання пацієнтом від зазначеного закладу інформації про обсяги таких коштів – письмову відмову, надану закладом.
-
Відповідно до п. 4 Порядку № 1079 Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади:
- проводять після взяття на облік громадянина, що потребує лікування за кордоном, постійний моніторинг стану здоров'я пацієнта, забезпечують організацію надання необхідної медичної допомоги;
- у разі зміни стану здоров'я громадянина, що унеможливлює направлення його для лікування за кордон, або смерті громадянина інформують про це невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох діб після виникнення зазначених обставин Комісію МОЗ з подальшим поданням їй відповідних підтверджувальних документів;
- забезпечують до прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення громадянина на лікування за кордон диспансерний нагляд за місцем його проживання та подають Комісії МОЗ інформацію про стан здоров'я пацієнта не рідше ніж один раз на три місяці;
- у разі неможливості подання інформації про стан здоров'я громадянина та здійснення належного контролю за ним письмово повідомляють про це Комісію МОЗ протягом тижня з часу надходження відповідної інформації.
 
Також п. 15 Порядку № 1079 передбачено, що громадянин (його законний представник) зобов’язаний не пізніше ніж через місяць з часу повернення пацієнта на територію України після проведеного лікування за кордоном за направленням Комісії МОЗ надати МОЗ письмову інформацію (звіт) про обсяги проведеного лікування та обсяги коштів, витрачених на лікування пацієнта.