Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Зовнішність не терпить дилетантства

Дата розміщення новини: 2018-09-13

Батьки, виховуючи своїх дітей, не завжди знають, як прищепити їм корисні навички? Є хороший вислів: «Не виховуйте дітей. Вони все одно завжди будуть брати з вас приклад. Виховуйте себе»
Саме з цього хочу почати огляд такої важливої навички як вихованість, що актуальна для дорослої, самодостатньої людини в буденному житті, а тим більше у професійній сфері, бо кожен з нас є складовою соціуму.
Найпоширеніша проблема, з якою кожен з нас стикається майже щодня, а то і кілька разів на день – невихованість. Невихованість – це не тільки ситуація, коли на тебе підвищують голос у громадському транспорті, в школі, на роботі чи вдома. Це ціла низка речей, які заважають почуватися комфортно кожному в повсякденному житті, зокрема у професійному колі.
Уявіть собі ситуацію: в офіційній залі проводиться публічний захід за участю керівництва, представників громадськості та ЗМІ, до якої один із учасників, запізнившись, заходить через боковий вхід. За такої обставини, махнувши дверима, не закриває їх за собою, проходить і займає своє місце. Такою поведінкою він спричиняє дискомфорт тим, хто вже є на заході (і до того ж прийшли вчасно), і заважає медійникам зробити «правильне фото». Висновок: сучасна людина, яка не володіє знаннями етикету – це слон у посудній лавці!
В житті кожного з нас точно був або буде такий випадок, коли ми раптом усвідомимо, що не знаємо як поводитись, куди подіти руки, як стати, що сказати тощо.
Замість радощів життя ми отримуємо купу комплексів – і все через те, що більшість із нас не вміє визначитися зі стилем поведінки, який відповідав би кожній конкретній ситуації.
Саме тут і виникає потреба у знанні загальноприйнятих, встановлених суспільством і часом, правил, які називають ЕТИКЕТОМ.
Термін "етикет" з’явився у XVIII ст. у Франції за часів правління короля Людовіка XIV. У буквальному перекладі з французької (l’etiguette) – це ярлик, церемоніал, норма поведінки.
Існує така історія, що на одному з розкішних та вишуканих прийомів, які так любив улаштовувати король, всі запрошені отримали картки з цупкого паперу – етикетки, де були перераховані правила поведінки. Відтоді правила поведінки отримали назву «етикет».
Часи змінюються, і людство не стоїть на місці, але актуальність етикету важко переоцінити і сьогодні.
Не варто нехтувати цими загальноприйнятими нормами та сприймати їх за щось нав’язливе чи те, що ускладнює нам життя. Знаючи основи етикету, ми завжди зможемо гідно і належно проявити повагу, симпатію, захистити себе від образ та хамства.
 
Розрізняють кілька видів етикету, проте чітких меж між ними часто провести неможливо, оскільки правила різних видів етикету повторюються. Основними видами етикету є: мовний, столовий, весільний, траурний, дипломатичний, професійний, релігійний, службовий (діловий), телефонний, етикет вихідного дня ( театральний, концертний тощо).
Хочу більш детально зупинитися на діловому етикеті – на такому його елементі як ДРЕС-КОД.
Як зазначають психологи-практики: «Наш зовнішній вигляд, а часто – це неохайність, розхлябана манера ходити, зайва вага, – не лише наша особиста справа, а й відображення наших вольових якостей, вміння організувати власне життя, розробити для себе принципи поведінки і дотримуватись їх, що особливо важливо для професійної людини».
У створенні власного іміджу велику роль відіграє зовнішній вигляд. Ваше взуття, одяг і зачіска можуть багато розповісти спостережливій людині про ваш внутрішній світ, про особисті цінності і навіть, можливо, про підсвідомі рішення.
Одягаючись, ми свідомо або не свідомо створюємо автопортрет, який насправді глибоко психологічний і відображає наш настрій, цілеспрямованість та інтелект.
Змінити або навіть скорегувати свій зовнішній вигляд іноді буває так само важко, як і переглянути свої етичні переконання та світогляд.
В цьому, на жаль, ані телепередачі, ані модні журнали про одяг та косметику не допомагають нам і не спонукають замислитись над цією дуже важливою стороною людської культури.
Не завжди за наявності сучасного модного одягу вдається бути одягненим стильно, зі смаком і найголовніше – доречно.
Звісно, більшість може сказати, що зовнішній вигляд – це особиста справа кожного і що не варто слідувати якимось там правилам. Проте варто пам’ятати, що до державних службовців є певні вимоги.
Розділом ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування встановлені норми поведінки та зовнішнього вигляду для державного службовця.
Якщо ми йдемо на роботу, то притаманним нам спонтанності, емоційності та звичкам тут не місце. А, навпаки, на роботі ми намагаємось бути відповідальними, зосередженими, розсудливими та подекуди навіть педантичними, а, відпочиваючи у колі друзів, така поведінка буде незрозумілою.
Те саме і з нашим зовнішнім виглядом. Одягнувши класичний костюм та відповідне взуття, ми почуваємось інакше і навіть змінюємо поставу та поводимося впевненіше.
Проте варто пам’ятати, що дрес-код – це не уніформа, бо він не виключає індивідуальності в одязі та не стає на заваді творчому ставленню до власної зовнішності.
Важливою складовою створення та дотримання ділового дрес-коду є наша індивідуальність.
Обираючи фасон, стиль одягу, обов’язково слід враховувати свій «розмір» – зріст, повноту, колір очей та волосся, вік тощо. Суть не в тому, щоб одягти жакет оригінального фасону, зробити фантастичну зачіску чи навіть здивувати всіх неймовірним поєднанням кольорів, а в тому, щоб з потоку моди виділити щось притаманне лише вам – що доповнює та може вдало підкреслити риси вашої зовнішності.
 
По-перше, ніхто не буде заперечувати, що стиль одягу впливає на успіх в роботі, тож якщо ми маємо намір професійно зростати, повинні одягати відповідний одяг. Не припустимо два дні ходити в одному і тому ж одязі. За такої умови не обов’язково, щоб у нашому гардеробі було 15 000 суконь – як у Єлизавети І. Достатньо трьох-чотирьох спідниць (для чоловіків – штанів), двох-трьох жакетів (піджаків), як мінімум – п’ять блуз (сорочок). Все це можна компонувати в різноманітні ансамблі.
 
По-друге, діловий одяг має бути в міру консервативним та елегантним. Обов’язковим предметом в гардеробі має бути жакет (піджак) класичного крою. Він ніколи не застаріє і завжди дозволить виглядати діловою людиною. Якщо ви впевнені в тому, що одяг відповідає вашому іміджу, то зможете взагалі забути про нього і зосередитись лише на своїй роботі, почуваючи себе комфортно. Те саме можна сказати і про ваше оточення: якщо ви вдягнені не доречно, оточуючі звернуть увагу на ваш одяг, а коли одягненні досконало – звернуть увагу лише на вас як особистість.
 
Діловий одяг має бути практичним та універсальним. Будь-який костюм, перш за все, має бути зручним, не повинен заважати почуватися комфортно і позбавити вас потреби в тому, щоб постійно поправляти чи осмикувати щось. Ви маєте бути впевнені, що ваш одяг не підведе вас протягом дня.
Одним словом, якщо ви будете одягатись яскраво і модно – досягнете лише однієї мети: вас помітять. Якщо ж ваш одяг буде охайним та доречним – викличете симпатію, якщо ж створите свій стиль – вас не забудуть!
Кожна людина – це частинка суспільства, існувати в якому вона повинна, дотримуючись елементарних правил.
Відповідно, професійне коло, колектив, куди ми приходимо щодня як складова суспільства, вимагають від нас відповідної культури поведінки – культури, так би мовити, «використання» одягу та аксесуарів. Всі ми разом, власне, і формуємо імідж організації, установи, де працюємо.
Негласне правило «По одежі людину стрічають…» ніхто не скасував.
Тому давайте будемо культурними!
 
Альона Кудлай,
заступник начальника відділу забезпечення
діяльності керівництва Держаудитслужби