Фінансовий Контроль

Всеукраїнський науково-практичний журнал

Вхід / Реєстрація

Journal

Чому спорожніли винні погреби Закарпаття?

Дата розміщення новини: 2018-09-13

Закарпатські виноробні господарства, що могли б виробляти вишукані сорти вина і здатні конкурувати з відомими європейськими брендами, з вини горе-управлінців, які господарюють «відкатами», фінансовими зловживаннями та окозамилюванням, нині доведені до банкрутства: їхні землі не обробляються, знамениті підвали пустують, а бочки розсохлися…
 
Історія закарпатського виноробства
 
Кажуть, що виноград на Закарпатті вирощували вже у III столітті. Перші кочові племена угорців, які на початку Х століття прийшли зі сходу в Дунайську улоговину, завезли, очевидно, середньоазіатські пізні столові сорти винограду. Після навали в Закарпаття орд Батия виноградники були повністю знищені.
1254 року угорський король Бейла IV для заселення спустошеної місцевості запросив німецьких та італійських виноградарів і виноробів (вінцлерів). Він надав колоністам і нечисленному населенню краю право закладати виноградники, виготовляти і продавати вино, звільнивши їх на 10 років від податків і церковної десятини.
В період турецького протекторату під виноградники були освоєні майже всі південні схили вулканічних горбів від Токаю – через Ужгород, Середнє, Мукачево, Берегове, Виноградове – і далі до Хуста. Мабуть, в цей час побудовано перші винні підвали в Мужієві та Середньому, тераси на Чорній горі.
Протягом XIX століття виноградарство Закарпаття розвивається під впливом Франції, Італії, Німеччини, звідки завозиться садивний матеріал, запозичується агротехніка.
В радянські часи після колективізації почалися масові посадки виноградників. Створено спеціальний винтрест, розсадницьку базу. Вже 1953 року площі виноградників зросли до 5400 га. Щороку закладалось по 1200 – 1500 га нових насаджень. 1960 року виноградники (без індивідуального сектору) займають площу 14,5 тис. га, чого не знала історія карпатського краю. Бурхливо розвивалась виноробна промисловість.
Мистецтво виноградарства та виноробства піднімали на загальнодержавний рівень, виготовляли відомі марки вин, які визнавалися не лише у колишньому Радянському Союзі, а й далеко за його межами.
Одним з славних центрів виноробства Закарпаття був Бобовищенський винзавод, що у Мукачівському районі. На жаль, про його здобутки на державному рівні говоримо у минулому часі…
 
Останнім засоби масової інформації неодноразово підіймали проблему виноробної галузі Закарпатської області, зокрема занепаду державних підприємств, які втратили технічний потенціал і не можуть встигнути за сучасними нормами та технологіями винної галузі – особливо у промислових масштабах.
З огляду на інформацію у ЗМІ та на виконання вимог ст. 16 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» щодо проведення державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, спрямованого на запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного майна, фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області провели державний фінансовий аудит діяльності Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище» (далі –Підприємство) за період 2014 – 2017 років. Результати контрольного заходу є невтішними: безгосподарність, брак державної підтримки та відсутність оновлення основних засобів, недотримання законодавства у господарській діяльності…
Але про все поступово.
 
Агропромислово–торгове підприємство «Бобовище» засноване на державній власності, підпорядковане та підзвітне Міністерству аграрної політики та продовольства України. Підприємство входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром». Відповідно до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» АПТП «Бобовище» входить до цього переліку.
На момент проведення аудиту Підприємство здійснювало обробку виноградників, переробку зібраного урожаю винограду та торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями тощо.
На перший погляд, АПТП «Бобовище» займалось прибутковими видами господарської діяльності та мало б отримувати прибутки, однак аудиторам відкрилась зовсім невтішна картина діяльності підприємства.
Так результатом діяльності Підприємства впродовж 2014 – 2017 років були збитки, розмір яких 2014 року склав 1,4 млн грн, 2015 року –
1,04 млн грн, 2016 року – 0,8 млн грн та 2017 року – 1,2 млн грн.
 
Власний капітал Підприємства за період, що підлягав аудиту, зменшився на 26 %, непокритий збиток зріс у 2,7 рази. На Підприємстві щорічно відслідковується заборгованість з оплати праці та за розрахунками з бюджетом.
В рахунок погашення податкового боргу Мукачівською ОДПІ протягом 2010 та 2013 років узято у податкову заставу майно Підприємства вартістю 1,1 млн грн, що станом на 01.01.2014 складало 26 % залишкової вартості основних засобів. Майно, яке знаходиться у податковій заставі, передано на відповідальне зберігання Підприємству.
Аудиторами також з’ясовано, що Підприємство свою діяльність у досліджуваному періоді проводило без затверджених належним чином фінансових планів.
За таких обставин аналіз фінансово-господарської діяльності продемонстрував, що показники окремих коефіцієнтів фінансово-господарської діяльності свідчать про незадовільний рівень використання активів і дуже низьку ліквідність. Від’ємна рентабельність активів власного капіталу та діяльності вказує на відсутність розвитку підприємства.
Проведений аудит засвідчив, що на такий стан речей вплинули як зовнішні (прийняття рішень та бездіяльність органу управління), так і внутрішні (дії та бездіяльність посадових осіб об’єкта контролю) фактори ризику.
Зокрема, коли під час аудиту досліджувалося питання дотримання АПТП «Бобовище» земельного законодавства, то з’ясувалося, що воно для господарської діяльності використовує земельні ділянки загальною площею 1129,61 га. Однак будь-яких документів, які засвідчували б право користування, оренди тощо такими ділянками, Підприємством до аудиту не було надано.
Проте до аудиту було надано завірені копії державних актів на право постійного користування землею загальною площею 2136,8 га, видані радгоспу «Бобовищенський».
Водночас у Статуті АПТП «Бобовище» не визначено, що підприємство є правонаступником радгоспу «Бобовищенський». Дані щодо правонаступництва АПТП «Бобовище» згідно з актами цивільного законодавства, які діяли на момент виникнення правовідносин (ст. 37 Цивільного кодексу УРСР), а саме передаточного балансу, інших документів, що передбачені законом, або постановою про реорганізацію на момент створення АПТП «Бобовище» відсутні.
Проведеним дослідженням державних реєстрів відомостей щодо передачі прав та обов’язків радгоспу «Бобовищенський» до Агропромислово–торгового підприємства «Бобовище» не виявлено та не підтверджено жодними рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
В ході аудиту з’ясовано, що відомості про земельні ділянки, які використовуються об’єктом контролю в господарській діяльності, до Державного земельного кадастру внесено на підставі технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації 2013 року. Ці ділянки знаходяться у межах земель, що були надані у постійне користування радгоспу «Бобовищенський».
Право власності на ці ділянки зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, похідне право не визначено.
Отже, наявний стан справ по земельним ділянкам площею 1129,61 га ставить під сумнів правомірність їхнього використання Підприємством та є передумовою імовірної втрати активів у майбутньому.
Також під час дослідження стану використання земель аудиторами встановлено, що АПТП «Бобовище» замовило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОКОШЕТ» послуги з вирощування сільськогосподарської продукції та збору врожаю на загальній площі 277 га, що передбачали повний цикл здійснення обробки землі для отримання продукції.
Водночас умовами відповідного договору на такі послуги не конкретизовано ні вид сільськогосподарської продукції, яку потрібно виростити, ні розмір оплати за послуги. Також аудиторам не було надано і жодних документів, які засвідчували б факт надання послуг та виконання сторонами договірних зобов’язань.
Привернуло увагу аудиторів і те, що згідно з даними єдиного державного реєстру юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОКОШЕТ» має статутний фонд 10 тис. грн та не здійснює діяльності (за КВЕД), які можуть бути пов’язані із вирощуванням сільськогосподарської продукції та збору урожаю. Така ситуація фактично може свідчити про приховану оренду сільськогосподарських угідь площею 277 гектар, вартість якої (розрахунково) становить 6,1 млн грн.
Тож аудиторами обраховано, що за умови надання в оренду 277 га сільськогосподарських угідь бюджети сільських рад (за якими закріплені відповідні земельні ділянки) лише за період, що підлягав дослідженню, додатково отримали б коштів (розрахунково) в сумі 54,8 тис. грн.
Отже, внаслідок нездійснення Підприємством усіх необхідних дій для оформлення правовстановлюючих документів користування земельними ділянками виникає великий ризик втрати державних активів – земельних ділянок та їхній перехід у недержавну власність.
А що ж у такій ситуації чинить орган управління, якому підзвітне і підконтрольне Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище»?
Яким же було здивування аудиторів, коли було встановлено, що з керівником АПТП «Бобовище», призначеним наказом Мінагрополітики від 20.01.2014 року № 4, впродовж чотирьох років не укладався контракт.
Більш того, зазначеним наказом та діючим Колективним договором умови оплати праці керівнику не були визначені, а протягом 2014 – 2016 років директору нараховувалась заробітна плата з урахуванням доплат за затвердженими ним же штатними розписами. Як наслідок Підприємством безпідставно понесено витрати на доплати і матеріальну допомогу директору в сумі 32,8 тис. грн та на сплату ЄСВ в сумі 6,3 тис. грн.
Отже, неукладання контракту з директором, невизначеність показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства, які повинні бути визначені таким контрактом, відсутність звітування про їхнє виконання перед органом управління – все це не сприяло виконанню керівником Підприємства своїх функцій із забезпечення прибуткової діяльності. Також не сприяло це ефективному використанню і збереженню закріпленого за об’єктом аудиту державного майна, дотриманню законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності та негативно вплинуло на рівень контролю за діяльністю підприємства з боку органу управління.
Зокрема, в ході аналізу прийнятих управлінських рішень щодо забезпечення прибуткової діяльності та платоспроможності АПТП «Бобовище» встановлено, що останнім здійснено відпуск вирощеного винограду в рахунок заробітної плати та погашення заборгованості за підзвітними сумами за вартістю, яка нижча за виробничу собівартість: 2014 року – у 28 разів та 2015 року – у 13 разів.
Окрім цього, виявлено факт реалізації виноматеріалу урожаю 2016 року за ціною, яка утричі нижча за виробничу собівартість. Наслідком прийняття таких управлінських рішень є втрачена можливість отримати доходи на суму 1,7 млн грн.
Також встановлено факт відсутності відображення в обліку та звітності господарських операцій щодо збору урожаю (оприбуткування продукції) 2017 року, що ставить під сумнів продуктивність (доцільність) понесених на його вирощування витрат загальною сумою 0,7 млн грн.
Відсутність своєчасних управлінських рішень щодо дотримання діючих норм збереження виноматеріалів і соків, забезпечення їхньої своєчасної переробки та реалізації також не сприяло отриманню доходів Підприємством. Як наслідок, така бездіяльність керівництва призвела до псування 90 % продукції та завдання потенційних збитків на суму 1,9 млн грн.
Через невжиття своєчасних заходів зі стягнення простроченої дебіторської заборгованості Підприємством втрачено активів на суму
233,8 тис. грн.
Також 2015 року має місце факт списання без відновлення площ виноградних насаджень площею 56,4 га з порушенням вимог ст. 2 Закону України «Про виноград і виноградне вино».
Такі факти безгосподарності засвідчують недостатню ефективність управлінських рішень щодо збереження та використання основних засобів, незабезпечення отримання додаткових доходів при їхній реалізації.
Критичним є і матеріально-технічне забезпечення Підприємства. Наразі АПТП «Бобовище» обліковує окремі основні засоби, які фізично зношені, потребують значних капітальних вкладень на поточний і капітальний ремонт та, протягом дослідженого періоду, не використовувались для потреб виробництва.
Однак протягом досліджуваного періоду не здійснювалась і переоцінка балансової вартості необоротних активів до їхньої справедливої вартості. Як наслідок, підрозділом державної виконавчої служби проведено реалізацію
76 одиниць основних засобів без встановлення справедливої вартості та дооцінки, що не сприяло отриманню додаткових доходів та погашенню більшої суми заборгованості.
З огляду на такі порушення фінансової дисципліни під час аудиту було ініційовано проведення ревізії.
Аналізом стану нарахування заробітної плати встановлено, що на Підприємстві при відпрацьованому робочому часі заробітна плата нараховувалась не повним обсягом та нижче законодавчо встановленого мінімального рівня.
Ось така невтішна реальність діяльності АПТП «Бобовище», що призводить до єдиного висновку про низький рівень контролю за його діяльністю з боку органу управління. Невизначеність правил внутрішнього контролю на Підприємстві не дає змоги попереджувати суттєві помилки та не сприяє ефективному використанню активів АПТП «Бобовище».
Як наслідок, Підприємство є неплатоспроможним та доведене до стану банкрутства.
З метою підвищення ефективності управління активами Підприємства, забезпечення дотримання вимог законодавства щодо обліку та звітності аудиторами було надано відповідні пропозиції, які є обов’язковими до виконання.
 
 
 
Галина Риба,
головний державний фінансовий аудитор
відділу контролю в аграрній галузі,
екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області